Коли я познайомилась із Богданом, то з першого дня закохалась у його чудові манери, милу поведінку, вихованість. І ось коли ми вже одружені, то я досі ловлю себе на думці, що не можу налюбуватися своїм коханим. А ці глибокі карі очі. Люблю дивитися на нього просто так. Інколи завмираю, щоб побачити змах його довгих вій.

А познайомились ми, соромно зізнатися, на курсах із фінансової грамотності. Ще тоді за перших декілька хвилин обоє зрозуміли, що це дурниця і відмивання грошей за пусті слова з Інтернету. Ми переглянулись і разом встали, аби піти з тієї контори. Саме тоді розговорилися, обмінялись контактами, оскільки виявили багато спільного між собою і надалі стали спілкуватися.

А потім почали зустрічатися, одружились, все за відомим сценарієм.

Богдан працював на престижній роботі, та якось ми поговорили і наважилися кинути все заради власного бізнесу. І ми змогли. Відразу все пішло вгору. Я навіть не очікувала, що все настільки швидко може налагодитися.

Наш успіх лише підтвердив, що мій чоловік неймовірно розумний та має хист до ведення бізнесу. Хоча не треба й недооцінювати свій вклад. Я повністю вела всі розрахункові справи, займалась аналітикою. Загалом, байдики не била.

Якось за вечерею ми почали спілкуватися про минуле і Бодя сказав, що колись не мав копійки навіть на хліб. Саме тому зараз він бережно ставиться до коштів і постійно намагається допомагати тим, хто цього дійсно потребує. Тим більше, якщо по людині видно бажання іти далі.

Я навіть уявити не могла, що ось таке минуле за плечима у коханого. Виявилося, його батько мав проблеми з алкоголем, на сина йому було начхати, а мама працювала одна, старалась прокормити сім’ю. Та зарплатня прибиральниці не сильно допомагала їм. А ще й батько знаходив все до копійки і витрачав. Інколи мене дивувало, як можна так відчувати, де лежать гроші.

Мій коханий не впав духом, не жалівся на життя і не оплакував його. Він зрозумів, що якщо не він сам, то хто про нього подбає? Він багато працював, поєднував це із навчанням і добився всього того, що має зараз.

Найбільше його тішить, що має змогу допомогти матері. Вона не заслужила такого життя, в якому вона прожила більшість своїх років.

Тепер я ще з більшою повагою і любов’ю ставлюся до Богдана. Все-таки як добре, що такий справжній чоловік з’явився у моєму житті на тому дурнуватому тренінгу. Що це, якщо не доля?

Я найщасливіша жінка і хочу робити все можливе, аби і мій чоловік поряд зі мною відчував таке щастя.

КІНЕЦЬ.