Коли я був класним керівником, в моєму класі навчалася одна дівчинка, її звали Марія. У неї була неблаrополучна сім’я. Марією в основному займалася старенька бабуся

 

Усе своє життя я працював вчителем трудового навчання, люблю свою роботу. Мені дуже подобається спілкуватися з дітьми. Зазвичай вчителі трудового навчання не стають класними керівниками, проте школа у нас маленька, сільська та вчителів не вистачало.

Вперше за увесь час роботи мені дали клас під моє керівництво. Я вів цей клас з п’ятого по одинадцятий. Цей досвід я ніколи не забуду. За час мого керівництва цим класом чого тільки не трапилося.

Зараз я уже на пенсії та ці діти назавжди залишаться для мене смішними п’ятикласниками. Вони уже всі дорослі та, попри те, що вони уже всі дуже змінилися, я впізнаю кожного з них.

Час від часу я спілкуюся зі своїм другом, який молодший від мене та ще й досі працює в школі. Нещодавно Петро висловив своє занепокоєння тим, що в класі, який йому дали вести, навчається донька його колишньої учениці:

– Я вже передчуваю які проблеми у мене будуть, яблуко від яблуньки, як кажуть…

Мене сильно здивували слова Петра:

З чого ти зробив такі висновки? Так трапляється не завжди…

– А як же інакше?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩