Усе своє життя я працював вчителем трудового навчання, люблю свою роботу. Мені дуже подобається спілкуватися з дітьми. Зазвичай вчителі трудового навчання не стають класними керівниками, проте школа у нас маленька, сільська та вчителів не вистачало.

Вперше за увесь час роботи мені дали клас під моє керівництво. Я вів цей клас з п’ятого по одинадцятий. Цей досвід я ніколи не забуду. За час мого керівництва цим класом чого тільки не трапилося.

Зараз я уже на пенсії та ці діти назавжди залишаться для мене смішними п’ятикласниками. Вони уже всі дорослі та, попри те, що вони уже всі дуже змінилися, я впізнаю кожного з них.

Час від часу я спілкуюся зі своїм другом, який молодший від мене та ще й досі працює в школі. Нещодавно Петро висловив своє занепокоєння тим, що в класі, який йому дали вести, навчається донька його колишньої учениці:

– Я вже передчуваю які проблеми у мене будуть, яблуко від яблуньки, як кажуть…

Мене сильно здивували слова Петра:

– З чого ти зробив такі висновки? Так трапляється не завжди…

– А як же інакше?

– Можливо, те, що я тобі розповім, змінить твою думку. Коли я був класним керівником, в моєму класі навчалася одна дівчинка, її звали Марія. У неї була неблагополучна сім’я. Батьки вживали алкоголь, били дівчинку, Марією в основному займалася старенька бабуся. Тамара Михайлівна ледь ходила, але на всі батьківські збори приходила. Згодом батьків Марії звільнили з роботи та бабусі, на жаль, не стало.

Тамара Михайлівна дуже болісно сприйняла звістку про низку несприятливих подій, які відбулися з нашою країною. Марія тоді якраз перейшла в сьомий клас. Якщо спиратися на твої судження, то дівчинка мала б стати такою ж, як і її батьки.

Проте серед усіх моїх учнів вона була найстараннішою ученицею. Марія не була відмінницею, але здібності до навчання проявляла неабиякі. Після уроків вона підробляла промоутером.

– Так це вона ще юною тоді була, а от коли вони виростають – усе змінюється.

– Насправді, все не так, як ти думаєш. Марія вступила до університету, отримувала стипендію, потім закінчила магістратуру та тепер вона стала професором в університеті, в якому тоді навчалася.

Петро навіть не знав що відповісти на це.

КІНЕЦЬ.