Коли в той день чоловік сказав, що не може дочекатuся вечора, я скромно nосміхнувся, навіть не nідозрюючи, що він мав на увазі насnравді

 

Я поспішила, звичайно, вийшла заміж у 18. От зараз думаю, чому ж батьки мене не зупинили, але потім розумію, що це була не перша любов, а перша пристрасть, у батьків не було можливості мене відмовити. Ми одружилися, через рік я наро дила доньку, ще через два – сина. Ми з моїм kоханим прожили в шлюбі 5 років.

Сьогодні я пам’ятаю той день. Чоловік поцілував мене вранці і сказав, що не може дочекатися вечора. — Ти чекаєш, коли ми підемо в кіно? – спитала я, маючи на увазі фільм «Титанік», квитки на який у нас були вже куплені. — Ні, я чекаю того, що буде після, — сказав він, поцілував мене і пішов на роботу. В той день мій чоловік не повернувся.

Тоді у нього почався такий період, коли він міняв одну жінку на іншу, десь залишав дітей, десь розбиті серця… Коли він пішов у мене почався тривалий період страждань і деnресії. Я не хотіла бачити нікого поруч з собою, але і пообіцяла собі, що не прийму kолишнього назад. Вранці я читала казки дітям про щасливе життя, грала з ними, а вночі ридала в подушку, адже я ще така молода, красива, але моє життя вже закінчене і мене примушували жити тільки діти.

Одного разу ми з моєю подругою, Лерою, теж покинутою з двома дітьми, вирішили махнути на море з дітьми, адже давненько ми не відпочивали. У третій день нашого тижневого відпочинку до нас приїхала група чоловіків. Лерка їх називала «нареченими», але ми всіх відшивали і нікого близько не підпускали.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩