Коли в суnермаркеті на мене з 0бразамu налетіла якась баба, я ледве дар мовu не втратuла, але потім було ще цікавіше.

 

Дорогою з роботи зайшла до супермаркету за продуктами. Взяла візок і ходжу магазином, набираю в нього продукти. Купила хліб, помідори з огірками, згадала, що закінчується пральний порошок, пройшла в розділ побутової хімії, взяла той, яким волію прати. У м’ясному відділі взяла суповий набір. Дійшла до холодильників із молочною продукцією, щоб взяти сир.

І тут до мене підскакує якась жінка і з ходу починає сваритися.- Ти, тварюка фарбована, ти що собі дозволяєш?! — верещить вона, і штовхає мене в плече.Я остовпіла. З якого такого переляку ця мадам кричить на мене. Потім дійшло — на шляху до холодильників стояв візок, що заважав мені, поблизу нікого не було і я його і відсунула на півметра.

Мабуть, ця стерва прикотила візок, потім відійшла за якимось товаром, а тут підходжу я, зі своїм візком. Напевно, мій вчинок образив її до глибини душі. І ведена праведним гнівом, вона збиралася помститися мені.

— Жінка, ви чому штовхаєтесь?! — не промовчала я, коли до мене дійшов сенс того, що відбувається.- А щоб у тебе вбити просте правило — чужі візки чіпати не можна, — продовжує верещати вона.- За своїм візком слідкувати треба! Кидає де не попало! Заважають просуванню інших! – я теж під вищила гучність.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩