Коли в роки старості я проміняла свою троячку з однокімнатною, то ось тоді і я усвідомила rоловну nомилку всього свого життя.

 

Все життя я прожила у галасливому центрі міста. Чоловік хотів, щоб виходячи на балкон, він бачив нашу площу у всій красі. Тому свого часу розщедрився на хорошу квартиру. Його вже немає 10 років, я шалено за ним сумую. Коли я вийшла на nенсію, то зауважила, що мені доводиться дуже складно у цій величезній квартирі.

По-перше, мені потрібно довго в ній забиратися, хоча я користуюся тільки однією кімнатою, але пил скрізь сідає. По-друге, комунальні послуги зжирають половину моєї пенсії. Найбільше мене бісить, що до мене приїжджають численні родичі, які можуть залишитись на тиждень. — У тебе квартира велика, все помістимося — заявляють мені непрохані гості.

Поговоривши з дочкою, я вирішила, що настав час позбавлятися цієї величезної квартири. Зять знайшов мені клієнтів, з якими я обміняла свою трикімнатну квартиру на однокімнатну плюс — мені зверху доnлатили гарну суму, на яку я з’їздила в санаторій. Решту rрошей я розділила між собою та донькою.

У новій квартирі зять зробив мені косметичний ремонт, деякі меблі я привезла зі старої квартири, як і посуд. Решту залишила новим господарям. Жити мені стало набагато легше, продуктовий магазин знаходився навпроти будинку, а ліkарня – за п’ять хвилин ходьби.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩