Ольга Захарівна була директором в сільській школі. Строга, вимоглива, вміє настояти на своєму, не тільки на роботі, але і в сім’ї. Не дивно, що і чоловік, і донька Ніна, були у всьому слухняні до волі дружини та матері. Закінчивши школу, Ніна поїхала вчитися в педінститут в обл. центрі.

А мати тим часом готувала майбутнє доньки. Щоб по закінченні інституту дочка змогла влаштуватися на роботу в райцентрі. Підбирала доньці нареченого. Щоб і міський, і з квартирою, і з пристойної сім’ї. І знаєте, підібрала такого. І навіть домовилася з його батьками. І ось нарешті навчання завершено і Ніна приїжджає додому до батьків. І ось тут вже йдуть сюрприз за сюрпризом.

По-перше, Ніна приїжджає не одна, а зі своїм (барабанний дріб) чоловіком, високим ставним лейтенантом. По-друге, з’ясовується, що Антона (чоловіка) направили в далекий гарнізон, у чорта на куличках. І Ніна, як вірна і любляча дружина їде з ним. По-третє, молодята вже чекають дитину. Тестю зять одразу ж сподобався. Теща ж забула, що вона педагог з багаторічним стажем, яка викладає рідну мову і літературу, висловилася «проти!».

Це якщо про сенс. А зміст… Цензурними там були тільки знаки пунктуації. Минуло п’ять років. Антона перевели в частину в обл. центрі. Начебто ось збулася мрія матері. Дочка поруч, заміжня, зростає онук. Але… Як тільки молода сім’я приїжджала провідати батьків, вона забирала онука і йшла з дому.

Маленький Петя зміг закохати в себе бабусю. Зятя й доньку вона бачити не хотіла… Незабаром Ольга Захарівна стала вдо вою. Від переживань злягла в ліkарню з ударом. Коли виписали, зять приїхав за нею на машині. — Куди ти мене везеш? — запитала теща, помітивши незнайомий маршрут. — Скоро приїдемо.

Зупинилися біля багатоквартирного будинку. Піднялися на другий поверх, подзвонили в двері. Відкрила Ніна. — Проходь, мама. Знайомся зі своєю квартирою. Це Антон вирішив, щоб ти була ближче до нас. А наша квартира через стінку. Ольга Захарівна повернулася до зятя, і вперше за стільки років посміхнулася йому.

КІНЕЦЬ.