Коли мій залuцяльнuк зробив мені nроnозицію, я не знала, що робити. Вирішила зіграти у гру. Подумала, якщо він прийде з білими квітами — значить доля, вийду за нього заміж. Коли він прийшов, і я побачила його, не повірила своїм очам

 

Мені було лише 15, коли я закохалася. Закохалася у тренера команди хлопчаків. Це був дуже симпатичний хлопець, старший за мене. Він був неймовірно гарний і загадковий. Мені подобалося у ньому все. Я мріяла про те, що колись він теж мене покохає. Я хотіла бачити його, чути його голос, сподіваючись на взаємність у світлому майбутньому.

Але надія почала повільно згасати, коли він поїхав. Я, звичайно, чекала на нього, але він так і не повернувся. Роки минали. Я вступила до університету, і там зустріла свого майбутнього чоловіка. Він був порядний і добрий.

Доглядав мене, але я чекала іншого, і не могла забути ті сині очі. Мій залицяльник зробив мені пропозицію, і я не знала, що робити. Було важко наважитися, але я вирішила зіграти у гру. Вирішила, якщо він прийде сьогодні з білими квітами — значить доля, вийду за нього заміж.

І ми вже 40 років разом. Оточені дітьми, онуками, живемо щасливо. Про моє перше кохання іноді згадую, але з усмішкою і тільки. Я одного разу зустріла того спортсмена з блакитними очима, і він був якимсь сумним: очі його вже не сяяли,

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩