Ми одружилися по любові, планували довге і щасливе спільне життя і хотіли велику сім’ю з трьома дітьми. Все йшло добре, поки я не заваrітніла. Я пам’ятаю, як повернулася додому з жіночої консультації в хорошому настрої і поспішила порадувати чоловіка — у нас скоро буде дитина!

Мій чоловік нахмурився і запитав » Ти впевнена?». Я спочатку не зрозуміла питання, так як прийняла це за жа хливий жарт. Але мій чоловік не жар тував, він серйозно сумнівався в моїх словах.

Я не впевнена, що саме спало на думку моєму чоловікові, але він говорив зі мною з такою ворожістю, як ніби я зробила йому щось вкрай nогане. Зрештою він висловив свої побоювання з приводу того, що дитина може бути не його, звинувативши мене в зра ді. Я проридала всю ніч, не знаючи, що робити.

Я швидко відкинула думку про або рт і вирішила йти вперед, незважаючи ні на що. І тоді я прийняла рішення. Коли я була на четвертому місяці ваrітності, мій чоловік наполегливо просив роз лучення, щоб ми могли залишитися друзями.

Я не могла дозволити собі злякатися, ваrітність і так була важкою, тому я погодилася з вимогами чоловіка, виключивши останню частину, елемент «дружби». Слава Богу, у мене були близькі люди які доnомогли мені. Коли мої старші брат і сестра побачили, як розгортається ситуація, вони втішили мене і повідомили, що чекають племінника з нетерпінням…

Ми з чоловіком роз лучилися, я благополучно наро дила, і тепер в нашій великій родині є улюблений син Владик. Я сподіваюся, що скоро знайду підходящого чоловіка, який стане батьком мого сина.

Джерело