Коли мама nоnросила мене, щоб брат nожив у мене небагато, я не відмовила, але тоді я ще не знала що він наробить

 

Мій двоюрідний брат виявився нахлібником. Я ненавиджу людей, які живуть за рахунок інших. Я була зла на брата, але не могла нічого зробити. Я переїхала жити в місто, точніше, поїхала вчитися до університету; закінчила його і потім зустріла свого майбутнього чоловіка.

Так склалося моє життя. Я була щаслива у шлюбі і незабаром у нас наро дився син. Нині йому 13 років. Ми живемо у трикімнатній квартирі та по можливості їдемо на відпочинок закордон. Одне слово, я змогла облаштувати своє життя так, як і мріяла. Якось мені зателефонувала мама і сказала, що в неї до мене серйозна розмова.

Я спочатку злякалася, бо завжди думаю про поrане, але коли вона мені все розповіла, то я заспокоїлася. Біда була невелика. Мама повідомила, що мій двоюрідний брат приїжджає вчитись у місто і хоче пожити у мене з чоловіком. Мама, звичайно, умовляла свою сестру, щоб та для сина винаймала квартиру і мені не заважала — але не змогла. -Мам, Заради тебе я готова йому дати притулок на тиждень — не більше. Знаючи його характер, буде складно навіть один тиждень провести, але поки він шукатиме гуртожиток, нехай поживе у мене – сказала я мамі.

Я відчувала, що мамі ніяково було просити у мене таке, але я спробувала розрядити обстановку. Він приїхав у місто, і мій чоловік поїхав зустрічати його. Брат навіть для пристойності шоколадку не купив для мого сина і взагалі, коли в гості йдуть — щось треба ж куnувати.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩