Ірина давно жила без чоловіка. Багато років тому він пішов з сім’ї, від неї і сина Івана. Пішов до іншої жінки. Іван влаштувався на роботу. Жили вони дружно. А якось її «хлопчик» познайомився з Даринкою. Йому тоді виповнилося сорок років. – Я думала, так і залишиться неодруженим, – казала Ірина подрузі Олені. – А він одружитися надумав! І все б нічого… Я навіть не знаю, як тобі й сказати… Ірина раптом встала, взяла свій телефон і показала Олені фото нареченої. Олена глянула на фото й ахнула

 

-Навіщо вам винаймати житло? Хіба ж у нас місця мало? Приходьте та й живіть.

Ірина Сергіївна давно жила без чоловіка. Багато років тому чоловік пішов із сім’ї, від неї та сина Івана. Пішов до іншої жінки, молодшої і цікавішої, аніж набридла за двадцять років шлюбу дружина.

На поділ майна подавати не став. Все їм лишив: квартиру, дачу, машину.

Іван здобув освіту. Влаштувався на роботу. Дівчат додому хлопець не водив. Ірина Сергіївна навіть переживала із цього приводу. Чому він один, ні з ким не зустрічається? Потім упокорилася з думкою, що онуків, можливо, їй так і не дочекатися.

Жили вони дружно.

Поки якось її «хлопчик» не познайомився з Даринкою. На той момент йому виповнилося сорок. Не найкращий вік для вступу в перший шлюб.

-Думала, так і залишиться неодруженим, – ділилася Ірина Сергіївна зі своєю подругою Оленою. – А він надумав одружитися. І все б нічого… Я навіть не знаю, як тобі й сказати…

Ірина раптом встала, взяла свій телефон і показала Олені фото нареченої.

Олена глянула на екран телефона й ахнула.

-Вона молодша за мого сина на цілих п’ятнадцять років! Ще й з дитиною!

-Ну, а де йому майбутню дружину серед ровесниць знайти? До сорока років усі самотні жінки або розлучені, або вдови. Думаєш, у них нема дітей? Напевно, і життєвих проблем купа за плечима. Тож краще вже нехай буде молода, – заспокоїла її приятелька.

Обраниця сина була в них у гостях кілька разів. До майбутньої свекрухи поставилася байдуже.

Про себе нічого не розповідала і до жінки жодного інтересу не виявляла.

Відгуляли весілля. А потім Іван повідомив, що знайшов для них квартиру, до якої вони переїжджають.

-У нас три кімнати. Живіть у будь-якій, – сказала Ірина Сергіївна. Жінка боялася самотності.

Вона була готова доглядати чужу дитину, готувати і прибирати. Аби діти залишилися. Але син проявив завзятість.

У гості до матері майже місяць не заїжджав. А як відвідав, почав прямо з порога:

-Мамо, давай розміняємо нашу квартиру. Навіщо тобі такі хороми? Та й нам із Даринкою гроші не зайві за чуже житло платити.

-То поверніться і живіть тут. Я буду тільки рада!

-Ти не розумієш, ми хочемо жити окремо. Самостійно. Своєю сім’єю.

Ірина Сергіївна засумувала. З якого часу вона перестала бути сім’єю для власного сина?

-Домовилися? А розміном я сам займусь. Або краще продамо і підберемо щось потрібне тобі і нам.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩