Дмитро повернувся після корпоративу, відразу завалився на диван і заснув. Дружина вже спала. А вранці крізь сон чоловік почув схлипування дружини. – Марино, ти чого? Щось сталося? – сказав Дмитро, ще не до кінця відкривши очі. – Це я в кишені твого костюма знайшла, – крізь сльози вимовила дружина і показала пальцем на підлогу. Дмитро, глянув куди вказує Марина, вмить прокинувся і застиг. – Цього не може бути, – тільки й вигукнув він

 

Після прибуття з корпоративного вечора додому Дмитро відразу завалився на диван і заснув. Дружина вже спала. А вранці крізь сон він почув схлипування дружини.

– Марино, ти чого? Щось сталося? – Сказав Дмитро, ще не до кінця прокинувшись.

– Це я в кишені твого костюма знайшла, – крізь сльози вимовила дружина, показуючи рукою на жіночу спідню білизну, що валялися на підлозі.

Дмитро, глянувши на доказ, вмить прийшов до тями.

– Ти чого, Марино, я тобі чим хочеш поклянуся, що в мене і в думках нічого подібного не було.

– Я тобі не вірю, – заявила Марина, витираючи хустинкою заплакані очі.

Дмитро шукав пояснення того, що сталося, усвідомлюючи, що будь-які його аргументи без переконливих фактів лише посилять підозри дружини. У своїй голові він ще й ще раз прокручував події вчорашнього вечора, не знаходячи нічого підозрілого.

Так, перебрав зайвого. З ким не буває. Танцював із співробітницями. Це було. В середині вечора скинув піджак із плечей і повісив його на спинку стільця. Після закінчення вечора одягнув піджак на себе. Одразу після корпоративного вечора викликав таксі. Без сторонньої допомоги піднявся на п’ятий поверх. Хто, коли і в якийсь момент підсунув йому щось в кишеню, він не мав жодного уявлення.

Дмитро перебував у шлюбі з Мариною лише півроку. Проживали вони на орендованій квартирі. Марина була тихонею, яка не вміла ні заперечувати, ні сперечатися. Ось і цього разу, припустивши, що чоловік зрадив їй, вона, наплакавшись досхочу, зібрала найнеобхідніше і пішла до батьківської квартири.

Незважаючи на м’якість характеру, Марині була притаманна і жіноча гордість. І Дмитро знав, що повернути свою дружину він зможе лише тоді, коли надасть вагомі аргументи, які розвінчують цей доказ повністю. Справа була настільки делікатною, що Дмитро вирішив не посвячувати в нього нікого зі своїх колег по роботі, навіть тих, кого вважав друзями.

Корпоративний вечір проходив в одному із кафе міста. І насамперед Дмитро вирушив до двласниці цього закладу. Він легко зміг потрапити до її кабінету. Перед ним сиділа жінка середнього віку.

– Молодий чоловік, – відповіла вона на його запитання. – Навіть якщо у нас і є відеокамери у цьому залі, то я не збираюся надавати записи з них будь-кому.

«Значить камери все ж таки є, – розмірковував Дмитро. – Тепер тільки треба дістати з них записи».

Начальник охорони, до якого звернувся Дмитро, виявився набагато зговірливішим за власницю. Він без церемоній відразу запитав:

– Скільки?

Це був не той випадок, коли можна було торгуватись. І Дмитро озвучив суму, яка дорівнювала його місячній зарплаті.

– Добре, – погодився той.

Але коли Дмитро дістав флешку, начальник раптом пішов назад.

– Так не піде, – заявив він. – Якщо хочеш переглянути запис, то будь ласка, а скачувати нічого не буду. А раптом ти цей запис викладеш у мережу. Я роботу втрачати не хочу.

– Гаразд. – пішов йому назустріч Дмитро. – Я згоден на перегляд.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩