Христина влаштувалася на нову роботу. Колеги її хвалили – вона була хорошою працівницею і людиною. Коли настав час відпустки, її керівник Сашко раптом зголосився підвезти її до рідного села. – А ви що там забули? – здивувалась Христина. – Це ж бозна де! – А я просто дуже люблю природу! Коли вони приїхали, Сашко звернув увагу, які у дівчини скромні, але добрі батьки. – Свататися приїхав? – тихо спитала мама дочку. Христина аж присіла від несподіванки

 

Сашко любив роботу, але відчував себе трохи не в своїй тарілці. Він же ж не з простих! Багатий тато запросто влаштував його у сімейну справу і зробив керівником.

Справлявся Сашко не абияк – намагався виправдовувати свою посаду, дбав про людей, старанно виконував план і навіть випереджав конкурентів. Щоправда, йому було нудно…

-Ех, мені б на природі працювати! – думав молодик, як у найсміливіших мріях, коли хотів стати агрономом.

Сашко, на вимогу батька, став юристом. Батько був радий, що син має гарну освітню основу і пообіцяв забезпечене життя.

Особисті стосунки Сашка не тримали: на горизонті відповідної кандидатури для дружини не було. У свої 24 роки, окрім зміни покликання, він подумував і про майбутню родину.

Закінчуючи робочий день, він трохи затримався на роботі. Йому б виїхати вчасно, але була купа справ і одна приємна обставина – в офісі з’явилася симпатична молода прибиральниця.

-Здрастуйте, – привіталася вона, заносячи відро зі шваброю.

Було видно, що вона не дуже швидко справлялася з обов’язками, але дуже старалася.

-А ви до нас десь працювали? – запитав Сашко.

-Ще не доводилося.

-У мене просто в голові не вкладається, чому ви прибиральниця.

-Ну, цьому місту поки що не потрібна бухгалтерка без досвіду, натомість прибиральниці потрібні завжди.

Сашко не сперечався. Місто хоч і велике, але щоб добре і швидко влаштуватися, треба було б блиснути талантами або скористатися зв’язками.

-А вам обов’язково працювати? – поцікавився Сашко.

-Кімната себе сама не оплатить. І їсти хочеться. І батькам треба допомагати.

-Мої батьки мені допомагають, а вона від своїх допомоги не чекає. Дуже дивно, – подумав чоловік.

Розговорилися, з’ясувалося, що Христина приїхала із села. Дуже розумна, із вищою освітою, відповідальна.

-Якщо я допоможу, працюватимете у нас бухгалтеркою? – спитав він.

-Прям ось так? А співбесіда?

-Ну, якщо ви наполягаєте…

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩