Через мою нестандартну зовнішність, всі дражнuлu мене в школі. Але після однієї nоради мого батька, все встало на свої місця

 

Ще до мого народження батьки відразу вирішили, що назвуть мене Лілія, як біла квіточка. І ось удача — якраз народилася дівчинка. Мама і тато були щасливі. Тато постійно називав мене принцесою і говорив, що я найкрасивіша для нього. — Квіти Лілії прикрашають землю, а ти буде прикрашати весь світ.

Тільки от мамі не подобалося, коли тато так сильно мене нахвалював. Вона постійно повторювала, що як тільки я піду в школу, то наді мною будуть знущатися і сміятися, тому не варто будувати якісь ілюзії з приводу моєї зовнішності. Насправді я народилася з білим волоссям, як білі пелюстки квіточки.

У мене були такі ж білі брови і вії, яких практично не було видно. — Навіщо ти обманюєш дитину? Вона піде в школу і їй від цього буде важко. — Ну що ти кажеш? Моя дочка найкрасивіша, Я кажу те, що думаю. Але мама була права . У школі мене діти відразу стали дражнити, обзивали мене білою вороною.

Ця кличка дуже прижилася до мене, було так неприємно, аж до сліз. Я приходила додому і плакала в подушку. Тоді тато сказав, що потрібно вміти за себе постояти. — Якщо кривдник словами не розуміє, тоді кулаки потрібно прикласти.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩