Хлопчик не розумів, як же ця бабуся-бібліотекарка все знає про нього. А коли він розповів про все татові, той вирішив сам піти розібратuся

 

— Здрастуйте, — сказав шестирічний Тоша, — я хочу в бібліотеку записатися. Бабуся-бібліотекарка уважно оглянула хлопчика, а потім весело усміхнулася: — Невже сам Смирнов прийшов! Особисто! Тоша дуже здивувався, адже його прізвище було Смирнов. — Ти чого злякався? — продовжувала ласкаво посміхатися бібліотекарка.

— Кажеш-хочеш до бібліотеки записатися? — Так, — з сумішшю страху і розгубленості пробурмотів хлопчик.- А ти знаєш, що тут документи потрібні? — Так. Тато свій паспорт мені в телефон сфоткал. Я дуже люблю читати.

— Дізнаюся Смирнова. Напевно вже рік як читаєш? — Два роки. — «Три мушкетери» вже прочитав? — Прочитав… — хлопчик nродовжував дивуватися… Додому Тошка летів щасливий, в обнімку з книгою «Двадцять років потому». — Тату! — закричав він, ледь влетівши додому.

— В бібліотеці справжня чарівниця працює! Все про всіх знає: і що наше прізвище Смирнов, і що у мене є «Три мушкетери»… — Чарівниця, значить? А як її звуть? — Я не запитав, — уперся в підлогу хлопчик. — Вона маленька? — Так. — У великих окулярах? — Так! Тато, ти що, теж чарівник?

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩