Пішла провідати батьків, і бачу – мама залізла на дах і дивиться в бінокль. А коли вона розповіла мені про все, я трохи свідомість не втратила

 

Шлюб моїх батьків нагадував швидше жорстокий бій, а не союз двох люблячих людей. Причому, найчастіше, ми з сестрою ставали мирним населенням, которі протє все чомусь страждає в ході їх активних бійок. Нас намагалися завербувати в шпигуни, підкупити, а якщо під ногами траплялися, то і розчавити могли. Коротше кажучи, не дитячі спогади, а суцільні в’єтнамські флешбєки.

Ми з сестрою рано зрозуміли, що пособництво будь-якої із сторін може призвести до непоправних втрат і вирішили взяти позицію Швеції під час другої світової війни , політичний нейтралітет. Моя мати була красунею тієї ще, тому батько її страшенно ревнував і стежив за кожним кроком.

Будь-яка среднестатистична жінка змирилася б, враховуючи характер батька, і не стала б дратувати звіра. Але не моя мама! Вона вирішила взяти за шлях активного опору, і в її плані напад був кращим захистом. У батька був магазин електротехніки, який знаходився прямо перед нашим будинком. Мама купила бінокль і стежила за ним.

Так, саме бінокль, Господи! Вставала на драбину, щоб було краще видно, і спостерігала. А потім брала телефон і доводила батька: -Вітя, з ким це ти розмовляєш? Що це за жінка в білій блузці? І тут батя скаженів: -Як ти дізналася?! Мама починала сміятися, батько сердився більше, і пішла поїхала каша.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩