Двокімнатна квартира за мішок картоплі. Наха бна свекруха вирішила, що я повинна відписати їй свою двушку

 

З Колею ми знайомі з Університету. На останньому курсі вирішили одружиться, хоч мої батьки були проти мого шлюбу з ним, але нічого не сказали. Жити ми стали у мене в квартирі. Бабуся свою квартиру подарувала мені, а сама поїхала жити закордон. Після весілля батьки зробили косметичний ремонт в квартирі і купили нам нові меблі. Перший місяць був прекрасним. Ми допомагали один одному по дому, разом готували і говорили про майбутнє.

Але далі розмов справа не йшла. Коля йшов з однієї роботи на іншу. Йому постійно щось не подобалося. В одній фірмі шеф поганий, в іншій колеги «щури», в третій мало платять і так далі. Я працювала медсестрою. Оплачувала комунальні послуги, купувала продукти, а Коля на свою зарплату міг забезпечити тільки себе. Коли у мене були чергування, то він зависав з друзями в комп’ютерних барах, залишаючи там більшу частину своєї зарплати.

Я завагітніла і мені довелося піти в декрет, тоді Коля знайшов роботу. Перспектива їхати на роботу і додому на громадському транспорті йому не подобалася. Тому він заявив: — Нам треба купувати машину. Ти повинна дати мені гроші, які тобі виплачують під час декрету. Я відмовила йому, так як збирала на дитячі речі.

А його зрплата не могла його одного прогодувати, він не зміг би повернути мені гроші. Коля образився і попросив грошей у матері, через місяць з цієї роботи його теж звільнили. Нам з грошима допомагали мої батьки, а свекруха привозила мішок картоплі і різні овочі з дачного городу. Коли народилася дитина, то Коля запропонував наступне: — Ти виходь на роботу, а я буду доглядати за дитиною. Все одно мені з роботою не щастить. Це була остання крапля.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩