Взагалі, ще до моменту весілля мені здавалося, що любов моєї дівчини — справжнісінька і щира, адже в мене з цим були nроблеми. Я наро дився в сім’ї, не побоюсь цього слова, олігархів, із золотою ложкою у роті. Це добре, гроші зайвими не бувають, але через це я так і не зміг знайти собі нормальне оточення.

Усі хотіли дружити зі мною лише заради вигоди, всім було начхати на мене та мою особистість, усі хотіли від мене грошей. Так було не лише з друзями, а й із дівчатами.

Ось тільки, як я думав, мені одного разу пощастило, зустріти ту саму, що покохала мене, а не гроші мого батька. Вона мені не раз про це нагадувала, і я був у цьому впевнений, але виявилося, вона була набагато хитріша за інших.

А вся річ у тому, що після кількох років стосунkів, прямо в день мого весілля, я просто вирішив побачитися з нею, адже ще не бачив, як виглядає весільна сукня на ній. Я в костюмі нареченого попрямував до кімнати, де моя без години дружина і свекруха готувалися до урочистостей.

Двері були напіввідчинені, і я виnадково підслухав їхню розмову. На запитання свекрухи, скільки ж вона збирається зі мною прожити, та відповіла, що поживе кілька років, а потім сама якось розбереться, як би їй «вигідніше» роз лучитися. Вона ще запропонувала, що, якщо на те піде, вона дитину наро дить і вимагатиме ал іменти після роз лучення.

Ну а я що? Я просто покинув будинок, пішов до себе додому, сказав по телефону всім гостям, що весілля скасовується через надмірне лицемірство нареченої.

КІНЕЦЬ.