Віка повернулася додому зі сльозами на очах, відчуваючи, що їй ні з ким поговорити. Вона вже давно не звертала уваги на чоловіка, а він теж не мав інтересу до спілкування. Просто сиділа і плакала

 

Віка прожила зі своїм чоловіком багато років, але їхнє кохання давно згасло, а діти виросли. Не зважаючи на це, вона залишалася відданою своїм домашнім обов’язкам: готувала їжу, прибирала, прала.

Коли чоловік повертався з роботи, вона намагалася підтримати з ним розмову, розпитувала про те, як пройшов день, але він або не чув її, або не хотів відповідати. Як наслідок, вечори вони проводили в мовчанні, кожен занурений у власні думки.

Зрештою, вони почали спати в різних спальнях через суперечливі звички до сну. Вони збиралися разом лише раз чи двічі на тиждень для виконання своїх подружніх обов’язків, але цим зустрічам бракувало пристрасті, яку вони мали колись.

З часом вони все більше віддалялися одне від одного, живучи окремими життями в одному будинку. Своє погане самопочуття Віка пов’язувала з менопаузою.

Одного разу жінка вирішила побалувати себе візитом до свого улюбленого кафе. Там молодий чоловік завів з нею розмову, засипав її компліментами та розсмішив. Наступного дня він приніс їй букет квітів і запросив до того ж кафе. Віка відчула в собі іскру захоплення і почала більше дбати про свій зовнішній вигляд, одягаючи красиві сукні та укладаючи волосся.

Вдома у неї було багато обов’язків, включаючи приготування їжі, прибирання та прання.

Але тепер жінка мала молодого коханця, який вніс яскраві фарби в її життя. Вона розривалася між домашніми обов’язками й проведенням часу зі своїм коханцем, уникаючи чоловіка, коли це було можливо, а якщо вони перетиналися, то мовчали.

Віка ніколи не замислювалася, чи знає чоловік про її таємне життя, і завжди бігла до коханця, коли їй було добре. Ті, хто її знав, помічали в ній зміни, вона ніби помолодшала років на десять. Але Віка навіть не могла пригадати, чи відчувала вона коли-небудь таке сильне кохання у свої молоді роки.

Одного разу жінка, як і планувала, прийшла в кафе, але коханий не з’явився. Вона довго чекала і намагалася додзвонитися до нього, але він не відповідав. Її серце розривалося, вона думала, що з ним щось трапилося.

Тільки тоді вона зрозуміла, що навіть не знає, де він живе. Вони завжди зустрічалися в готелі, і Віка не мала сміливості запитати про його місце проживання. Пізніше вона дізналася, що він зустрічається з іншою.

Віка повернулася додому зі сльозами на очах, відчуваючи, що їй ні з ким поговорити. Вона вже давно не звертала уваги на чоловіка, а він теж не мав інтересу до спілкування.

Просто сиділа і плакала, поки не вийшла зі спальні та не побачила свого чоловіка, який сидів на підлозі біля дверей, а по його обличчю текли сльози. Вона сіла біля нього, і він почав говорити, висловлюючи свою любов до неї. Віка слухала, усвідомлюючи, через що вони пройшли й що їм потрібно зробити, щоб їхні стосунки налагодилися.

КІНЕЦЬ.