У нас із дружиною єдина дочка. Двічі вже була одружена, але дитина з’явилася лише у третьому (неофіційному) шлюбі. Дружина спочатку була проти громадянського шлюбу, але я її переконав, що з таким тяжким характером дочка довго ні з ким не зможе жити. Так і сталося.

Не врятувала навіть поява дитини. Дочка повернулася додому, але тепер ще більш озлоблена на всіх, ніж раніше. Нині вона у декретній відпустці, онуці 2,5 роки. Дратується з будь-якого приводу. У нас двокімнатна квартира з прохідними кімнатами, дочка зайняла спальню, а ми перебралися із дружиною до зали. Але спокою немає ніде.

Вона ходить через нашу кімнату, скрізь розкидані дитячі та її речі. Прибирання не робить (у неї маленька дитина). Але це не заважає їй годинами говорити з подругами телефоном. Дружина її захищає, а я вже більше не можу терпіти її у своєму домі.

Я розумію, дружина боїться, що дочка поїде та забере онуку, яку ми дуже любимо. Але мені вже додому не хочеться повертатись, навіть заради неї. Я втомився від домашньої ситуації, відпочиваю морально тільки на роботі. Хоча, як мати, донька також ніяка.

Вічно в телефоні, сидячи, дивлячись у вікно, зображуючи страждання. Але хто винен у її особистому житті, що не склалося, крім його самого! Такий характер і лінь не зможе витримати жоден чоловік. У нас раніше з дружиною були сварки щодо її виховання.

Дружина прямо обожнювала єдину дочку і зробила її егоїсткою. А я попереджав її про це, але вона звинувачувала мене в грубості та нелюбові до своєї дитини. Та й зараз вона всіляко намагається її виправдати. Вона самотня, немає сім’ї, немає чоловіка як у подруг. Але ж можна займатися дитиною, а не сидіти і страждати.

Не витримав, зробив доньці зауваження у досить різкій формі, то вона кинулася на мене з кулаками! Я штовхнув її і сказав, щоб їхала з квартири до мого приходу з роботи. Я не дозволю так зі мною поводитися. Колишні чоловіки не навчили, то я сам це зроблю, хай навіть уже й пізно.

Дружина на її боці. А я сказав, щоб вона визначилася, з ким доживатиме до старості. Вона знає, що якщо вона піде проти мене, то вже ніколи не зможу пробачити. А з такою донькою старість не буде незавидна.

КІНЕЦЬ.