Чоловік повернувся з роботи, простягнув мені немовля і сказав: Це твоє. Я застиrла від nодиву , тому що у мене не було дітей.

День розпочався як завжди. Вранці я пішла працювати, а ввечері зайнялася господарством. Чоловік приходив на кілька годин пізніше, і я до його приходу зазвичай встигала закінчити все. Сьогодні все теж пішло за таким сценарієм. Закінчивши всі справи по дому, приготувавши вечерю, я сіла, щоб трохи відпочити. Двері у квартиру відчинилися. «Чоловік повернувся з роботи» — подумала я. Я пішла зустріти його. -Ігорю, ти не забув купити масло?

Воно скінчилося! Ігор простяг мені немовля: — Це твоє. Я розгублено подивилася на дитину. Все б нічого, але я не маю дітей. Коли ти жінка, у цьому питанні неможливо помилитися, я б неодмінно пам’ятала, якби з мене вийшла людина. -Звідки ця дитина? У якому сенсі мій?

Чоловік виглядав роздратованим, але водночас якимсь розгубленим. -Я зустрів твою сестру біля під’їзду. Вона засунула мені в руки немовля, сказала, що він їй не потрібен і зникла. Я навіть не встиг зрозуміти ситуацію, нічого вдіяти не встиг. Маю на увазі, він – твій родич, ось сама і розбирайся, що з ним робити. Тільки дивись, щоб на ранок його в нашому домі не було. Ти ж знаєш, що не люблю дітей.

Я зовсім такого не очікувала. Як Оксана могла так вчинити із сином? Адже вона так хотіла цю дитину! Пізніше з’ясувалося, що чоловік її зрадив і покинув. Після цього вона вже не хотіла виховувати від нього дитину. Ніхто не знав, куди вона поділася. Я ось думаю : » Хіба можна переносити почуття до чоловіка на дитину від нього?»

Минув тиждень, а я так і не знайшла куди віддати Вадима. Справа в тому, що мої батьки вже старі, вони не могли виховувати онука. А варіант із дитячим будинком я навіть не розглядала. Я не можу покинути рідну кров.

Я дуже боялася, що чоловік буде проти малюка, і нам через нього доведеться розлучитися. Але ж ви не повірите! Навіть серце мого холодного до дітей чоловіка розтануло. Він за тиждень встиг прив’язатися до хлопчика. Заходжу якось у кімнату, а він зворушливо розгойдує його на руках. Як деякі люди кидають своїх дітей?

Вадиму вже сім, ми не можемо уявити своє життя без нашого маленького дива. Оксана так і не з’явилася за ці роки. Її подружки сказали, що вона відлетіла до Франції з новим кавалером.

КІНЕЦЬ.