Рубрика: Людина
Немов у трансі, вона дістала з шафи ту саму нову темно-синю сукню. Акуратно вдягла її, поправила виріз. Відкрила косметичку, якою майже не користувалася останнім часом. Ретельно нанесла тональний крем, підвела очі, нафарбувала вії. Уклала волосся, одягла сережки, які колись подарував Сергій – в іншому житті, коли його компліменти ще були компліментами, а не замаскованими докорами. Із шафи вона дістала туфлі на високих підборах – ті самі, в яких колись танцювала на їхньому весіллі.
Наталя прокинулася раніше звичайного. Ще не розплющуючи очей, вона згадала: сьогодні сорок. Число, що здавалося колись неймовірно далеким, тепер дивилося на неї з дзеркала щоранку тонкими зморшками в куточках очей. […]
Валя заскочила дорогою додому в продуктовий, купила листкового тіста, потрібних для піци інгредієнтів і поспішила до голодних чоловіків. Сьогодні їм себе навіть зайняти було нічим, тому вони клацали пультом від телевізора, перемикаючи програми.
– Валю, ти ввечері збери на стіл чого-небудь. Ми з Михайлом після роботи до нас прийдемо. Сьогодні футбол по телевізору буде, – зателефонував дружині з роботи Захар. Валя прикрила мікрофон […]
Одне її тішило – з батьківської квартири вона давно з’їхала. З мамою спілкувалася дуже рідко, остільки на свою шию сідати нікому не дозволяла, навіть за наявності родинних зв’язків. І Оксана про це знала, але зараз чомусь все одно на щось сподівалася. Чи ні? Можливо, всі натяки були орієнтовані виключно на матір?
– Уявляєш, ось так от взяв – і вигнав Ксюшу з дитиною! І нічого не зробити по закону! Його квартира куплена до шлюбу. – А те, що вона п’ять років […]
За пiвгодини на кухнi пахло борщем. Я лежала на диванi, вкрита подушками. А Тетяна Олексiївна полоскала рушники i бурмотiла:— Трiйня, ось це так…
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi […]
– Максиме, що ти робиш? – заридала Настя, – ти мене кидаєш? Тікаєш від проблем? Дочка не тільки моя, це і твоя! Як ти можеш так байдуже до нас обох ставитися? – Я не маю наміру терпіти це! Я погодився, коли ти вирішила залишити дитину, думав, що все буде добре. Але тепер я не буду потурати твоїм примхам!
– Яка дитина у сорок один рік! – кричав на Настю чоловік. – У твоєму віці вже бабусями стають.Насте, дурниць не роби. Добре, на нашу думку тобі плювати, я це […]
– Зараз приведе довгоногу, нафарбовану й з величезними нігтями. І ім’я якесь дурне. Наш синочок на нормальних дівчат просто уваги не звертає. — Остапе, досить бурчати. Одягни хоч джинси! Чи ти в підштаниках збираєшся їх зустрічати?
— Остапе, Остапе! — до кімнати забігла дружина. — Син телефонував, зараз із дівчиною прийде. — І чого ти розкричалася? — чоловік неохоче відірвався від телевізора. — Скільки він їх […]
— Що з тобою? — заметушилася мачуха. — Знову нічого не їси? Дієти ці ваші… Ну чого вигадувати, не товста ти анітрохи! Цукорниця така гарна була, шкода… Треба спробувати склеїти… У скронях стукало, до горла підступила нудота. Ні, цього не може бути!
На дачу рідко хтось приїздив, тому Ліда й повезла Сашка туди: там їх точно ніхто не дістане – ні його дружина, ні її мачуха. Що потрібно дружині Сашка, Ліда не […]
Це не міська фіфа, у сільських все набагато простіше, живуть заради дітей та все терплять. Не знаю, звідки він це взяв, але думав, що це чиста правда, тож коли одна з медсестер почала з ним загравати, Андрій з головою поринув у новий роман.
Якби хто-небудь сказав Яні, що вона стане приводом для пересудів і причиною розбрату між батьком і сином, то дівчина змусила б взяти свої слова назад. Яна хоч дівчина проста та […]
— Який жах! Чому він на вулиці? Що з ним сталося? Йому треба допомогти! Боже, це жахливо! Сідай у машину, я все тобі розповім дорогою додому. Я хочу з тобою порадитись. У мене з’явилася одна ідея. Я буду радий, якщо ти мене підтримаєш.
— Заїдьмо до церкви, — запропонувала Поліна. Вадим подивився на дружину й усміхнувся. Вони були в шлюбі вже дев’ять років, і весь цей час намагалися завести дитину. Зверталися до лікарів, […]
Галина помітила якісь дивні зміни у поведінці свого чоловіка Романа. А вже через два тижні той вирішив зробити несподівану заяву. – Збирай речі! – раптом сказав чоловік Галині. – Квартиру ти маєш, а діти у нас дорослі. Та можеш узяти все, що захочеш. Мене не буде аж три дні. Я сподіваюся, що ти звільниш квартиру за цей час. Ключі залиш у коридорі… – Романе, коханий, ти чого?! – ахнула Галина. – Як це так? А як же ж діти, внуки? Як ти їм поясниш? Галина дивилася на чоловіка і не розуміла, що це таке відбувається
Почав сивіти Роман в сорок чотири роки. Він був високий шатен, а сивина ще тільки почала з’являтися. Спочатку чоловік прискіпливо оглядав свою шевелюру, забираючи кожну білу волосинку, що з’являлася. Це […]