Люда вирішила поїхати на дачу своїх батьків. Їй хотілося побути на самоті. Дівчина купила продуктів і вже зайшла на подвірʼя, як раптом помітила дивне… Двері в хату були відчинені! Люда здивовано зупинилася й озирнулася. Вона зрозуміла, що й хвіртка була незамкнена. – У хату хтось заліз! – тільки й подумала дівчина. Люда, рішуче насупившись, взяла лопату, яка лежала на клумбі і пішла до будинку. Гуркаючи лопатою, щоб створити більше шуму, вона пробіглася по хаті, перевіряючи кімнати. Але там нікого не було… А вранці Люда вийшла на веранду і застигла від побаченого. – Ой, – тільки й сказала вона…

– Мамо, а розкажи, як ви з татом познайомилися? Тільки давай без цих твоїх штучок про поїзд, нібито він дав тобі місце біля вікна! – саркастично хмикнула Ганна, стоячи біля […]

– Вже працюєте, Ольго Іллівно? А ми думали, що ви розповісте, як на весіллі погуляли. – Розповім, звичайно, тільки в обід. А то ви зараз так будете сміятися, що працювати до кінця дня не зможете…

Ольга Іллівна прийшла у понеділок на роботу без настрою. Сіла на своє робоче місце, увімкнула комп’ютер, перевірила службову пошту. Нічого особливо термінового не було, отже, подумала вона, працюємо за планом. […]

Ще свекруха мала дивну звичку нишпорити в сумці невістки й навіть у гаманці, перевіряючи кожну її покупку. — Ви що, в моїй сумці нишпорите? — прямо запитала Олена, не приховуючи свого обурення. — Та я просто чек побачила… — зам’ялася свекруха, її обличчя почервоніло. — Подумала, цікаво, на що ти стільки грошей витратила?

Коли Олена виходила заміж за Андрія, вона й гадки не мала, в яку систему тотального контролю потрапить. Її свекруха, Галина Сергіївна, була жінкою суворих принципів, але головний з них зводився […]

Декілька місяців він не говорив про будинок. А одного разу, коли Саша прийшла додому, вона побачила у своїй квартирі незнайомих людей. Вони пили чай на кухні, та жваво обговорювали щось із її чоловіком. – Саша! – засяяв Артем. – Ось і ти! Зараз все підпишемо, передамо ключі – і гроші на рахунок. Купимо квартиру мрії!

– Ні, Артеме, ти їдеш! Зараз я допоможу тобі зібрати твої реч,і й ти покинеш мою квартиру. Ти що не зрозумів? Я не маю наміру продавати будинок моєї бабусі! – […]

– Тату, він нічого взагалі вдома не робить! Я зі школи приходжу, а він тільки прокидається, їсть, а брудний посуд у раковину скидає і йде грати за мій комп’ютер. – Говорила, – відповіла Юля. – А що з того? Мама йому в рот заглядає, ще й мене змушує шанобливо ставитися до нього.

– Нікуди я звідси не піду! По праву – житло мені належить! Я стільки років тебе й твою ненормальну матір терпіла. Що хочеш роби, не виженеш! – Ще і як […]

Наступного ранку Микола прокинувся не на лавці, а в затишній кімнаті з фіранками в ромашку. У повітрі пахло пирогами. За вікном — зимовий іній на деревах. А всередині — дивне відчуття спокою, ніби хтось повернув йому право на життя.

Він сидів на холодній залізній лавці, загорнувшись у потертий плащ — колись він носив його, працюючи майстром у ЖЕКу. Звали його Микола Андрійович. Пенсіонер, вдівець, батько єдиного сина і, як […]

– Слухай, Віть… Машина, по суті, наша з тобою спільна, батькові належала… Якщо тобі треба, ти її бери, користуйся… – тон Наталії змінився. – Тато був би радий, якби його улюблена машина була на ходу. А якщо її не полагодити, вона гнитиме в гаражі. Але грошей у нас, звісно, на такий дорогий ремонт немає. Не знаю, що робити…

– Ну і що будемо робити зі спадщиною? – чоловік Наталії, Олег, поколупав носком туфлі землю. – Краще б батько тобі заповів будинок. – Взагалі-то, там мама живе, – відповіла […]

Олена кинула кріп у відро, відчуваючи, як палають щоки. Вона згадала, як у дитинстві допомагала мамі на дачі, і та ніколи не критикувала, а хвалила за кожну моркву. Чому ж свекруха бачить лише помилки? – Ларисо, прибери телефон, – Олена прикрила обличчя рукою.

Шість років тому, на першій зустрічі з майбутньою свекрухою, Олена сиділа в її вітальні, схвильовано смикаючи край скатертини. Тамара Павлівна, розливаючи чай, усміхалася так солодко, що Олена повірила: все буде […]

Після від’їзду племінниці з дітьми Надія цілий день наводила лад у будинку. Дуже втомилася. Тільки прийшла до тями, як дізналася, щ о Настю знову збираються привезти до неї. Значить, Любаша на відпочинок заслужила, а вона ні? Невже не соромно їй? Надія твердо вирішила поговорити із сестрою. А тому набрала її номер. Сестра відгукнулася відразу:

– Надю, моїй Настуні так сподобалося у тебе! Хоче знову приїхати на дні три-чотири. Сподіваюся, притулиш? Сама розумієш, важко їй із двійнятами. Паша постійно на роботі. Арина турботи вимагає. Хоч […]