Борис за роки сімейного життя неймовірно звик до постійного контакту із дружиною. По декілька разів на день вона телефонує, аби запитати, чи все у нього добре, чи з’їв свій обід. Боря ж постійно лише дратувався і сердито говорив:

«Тобі що там нема що робити? Не відволікай мене, якщо не хочеш сказати щось важливе» . Адже робота завжди була в пріоритеті. А ось дружина може й почекати із своїми балачками. Сам він взагалі ніколи в житті просто так до Дарини не телефонував. Лише, коли потрібно було щось термінове.

А самого то з роботи постійно чекала усміхнена, життєрадісна, любляча Даша, яка наставляла на стіл смачнючу вечерю. Та що б вона не приготувала, то чоловік завжди знаходив, до чого придертися, яке зауваження зробити.

У подружжя ніколи не було сварок. І, напевно, так було лише через те, що Дарина максимально підлаштовувалась до чоловіка. Та, на жаль, ніхто цього не цінував. І ось одного дня трапилось горе. Дарині стало зле, мусили викликати швидку. Він відвіз кохану до лікарні, а сам вирушив на роботу.

Та протягом всього робочого дня йому постійно чогось бракувало. Ніхто не телефонував, аби дізнатися, як справи, як настрій. Він відігнав думки та поринув у працю, а після робочого дня повернувся до порожньої квартири. І йому так само пусто стало всередині. На ранок його ніхто не розбудив поцілунком, запахом смачного сніданку. Борис ще більше засумував.

По дорозі на роботу він отримав дзвінок від лікаря. Коханій стало гірше і тепер потрібно робити операцію. Боря більше нічого не чув, лише пронизливий свист у вухах. Після вдалої операції, чоловік не відходив від дружини ні на мить, постійно тримав її за руку і розмовляв, хоч і розумів, що вона без свідомості.

Раптом посеред ночі перед очима Бориса з’явилася постать ангела, що відразу поцікавилася:

– Хочеш, аби вона одужала?

– Так, дуже. Я все готовий віддати, аби вона була жива й здорова.

– Тоді подаруй їй лілії.

Чоловік кинувся на вулицю. Відразу віднайшов квітковий магазин, та він був зачиненим посеред ночі. Він просидів декілька годин на холодному бордюрі, аж поки не прийшла флористка, що зробила чудовий букет із білих лілій.

Раптом все обірвалося, Борис розплющив очі і побачив, що поряд сидить його дружина і щасливими очима дивиться на нього. Вона почувалась значно краще. Він же не міг зрозуміти, що це взагалі було і як він тут опинився. Напевно, це сон.

А потім на вікні він помітив той самий букет білих лілій.

– Дуже гарні, справді. Мені дуже приємно, що ти подумав про мене – відповіла Даринка, посміхаючись.

КІНЕЦЬ.