Близнюки знайшли один одного, а вийшло це за nокликом серця.

 

Аня вступила до університету, така була радість. Коли вона читала списки вступників, то побачила крім себе ще одну людину з її прізвищем, це був Антон Туров. Дивно це було, бо прізвище рідкісне, а тут такий збіг ще й історія з покійним братом. Коли мама Ані дізналася, що вагiтна двійнятами, то батько дітей тут же втік, сказав, що не потягне двох дітей.

Мамі доводилося одною тяжко. У два роки син Антон захвopiв, запалилися легені, а потім хлопчик помер. Аня тієї ночі сильно плакала, хоч не розуміла, що брат помер, мабуть, відчувала. І тут такий збіг, що ім’я та прізвище її майбутнього однокурсника таке саме, як у брата. Аня чекала моменту, коли побачить того самого Атона Турова. Першого дня вона сіла на останню парту і почала стежити за всіма одногрупниками.

Хлопчиків було небагато, але ніхто з них не справив враження на Аню. Після переклички стало зрозуміло, що Антона з-поміж них немає — він захвopiв. Аня хотіла піти до нього, але зрозуміла, що приходити до чужої людини дуже дивно. Але через пару днів до аудиторії увійшов він-високий, сильний блондин з блакитними очима.

Аня пропалювала його поглядом, на перекличці стало ясно, що це він. Тут до аудиторії увійшла староста і попросила Аню Турову зайти до студентської ради. Аня встала з місця і доки йшла, то відчувала на собі погляд Антона. Коли Аня повернулася до наступної лекції, її покликав Антон: -Аня, Привіт. Сідай поруч, ми ніби тезки. Може потоваришуємо. Все з цього й почалося. Молоді люди почали проводити разом кожну вільну хвилину.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩