Мій батько був дуже поважною особою у нашому селі. Крім того, він був дуже хорошим господарем: у нас було дві корови, свині, качки, багато кроликів, теплиця та город. У мене був ще молодший брат та ми усі гуртом допомагали батьку. Моєму брату Станіславу лише 15 років, він ще навчається у школі. Якось батько сказав, що буде щасливим, якщо я вийду заміж за багатого чоловіка, тоді він буде спокійний за моє майбутнє.

Батько не хотів, щоб я працювала фізично, як він, хотів, щоб я жила в достатку.

У мого батька був найкращий друг дядько Петро, він був фермером, доволі заможний чоловік. Свої товари він возив на продаж у місто, тож гроші у нього водилися. У нього був син Влад, на два роки старший за мене, от за нього і хотів віддати мене батько заміж.

– За Влада заміж виходь, житимеш, як у Бога за пазухою, – неодноразово говорив мені батько.

– Мені Влад не подобається, він нехороша людина, хвалиться своїм багатством, точніше не своїм, а батька, сам він зовсім не доклав зусиль для того, щоб розбагатіти. Тим більше, що я іншого кохаю, – відповідала я, – Мій коханий нещодавно закінчив університет, Андрій скоро знайде хорошу роботу та ми з ним одружимося.

– Що ти таке кажеш, дочка? У нього ж немає батьків, він бідний, його бабуся виростила. Та й добра у них небагато: пару курок та індик. Підете по світу з торбами. Не такого майбутнього я для тебе хочу.

Я вислухала думку батька та сказала:

– Не вийду за Влада, ось моє останнє слово.

Того ж вечора батько зустрівся зі своїм другом дядьком Петром, вони напилися та домовилися про сватання на наступний день.

Батько повернувся та сказав мамі, щоб готувалася до заручин, бо в суботу прийде Влад до мене свататися. Мама дуже здивувалася та почала заперечувати батьку:

– А у доньки ти спитав чи хоче вона за нього заміж? Що ж ти за людина така? Ми ж не в часи Середньовіччя живемо, щоб віддавати доньку за домовленістю. Не піде вона за нелюба, навіть не думай про це!

У мене наче земля провалилася з-під ніг, я вирішила, що потрібно діяти, домовилася з Андрієм, що він мене зустріне, зібрала свої речі та втекла. А коли ми вже одружилися, написала мамі, щоб не хвилювалася.

Ми з Андрієм стали проживати в орендованій кімнаті в гуртожитку. Так, умови були не найкращі, але для мене краще вже так, ніж в розкоші з Владом. Мама приїжджала до мене, а батько так сильно образився, що й спілкуватися зі мною перестав.

Невдовзі померла бабуся Андрія, йому у спадок дісталася хата. Вона була в дуже занедбаному стані та мій коханий вирішив її відремонтувати.

Коли робота була уже майже закінчена, повз наш будинок випадково проходив батько та став дивуватися, як це в Андрія так все вправно виходить попри те, що він ще молодий. Підійшов, привітався, запропонував допомогти, вони потоваришували та ми з батьком помирилися.

Ось уже пройшло багато років, ми вже маємо дітей, велике господарство, а Влад так і залишився жити разом з батьками. Чоловік був двічі одружений та обидві дружини від нього пішли.

А батько сказав, що змінив свою думку про Андрія.

КІНЕЦЬ.