Я уже давно працюю в цьому кафе та таке бачу вперше.

Одного сонячного дня до нас на літній майданчик зайшли хлопець з дівчиною, поки чекали на своє замовлення до них підійшов хлопчик же брак. Михайлика ми всі знаємо, часто підгодовуємо його в нашому закладі. Хороший хлопчик. Він же не винний, що його доля так склалася. У хлопчика є лише бабуся, яка уже старенька та немічна, виховує хлопчика одна, батьки зникли безвісти після чергової п иятики.

Так ось наш відвідувач дав хлопчику грошей, Михайло дуже щиро подякував та пішов до магазину, щоб купити бабусі щось поїсти. Дівчина, яка прийшла разом з ним скривилася, хлопець запитав у неї що сталося, а вона сказала:

– Терпіти не можу бідних. Навіщо ти дав йому гроші, він же витратить їх на чипси чи жуйки. Хай його батьки про нього краще дбають. А ти заробляєш гроші, щоб викидати їх на вітер? Краще б квіти мені купив. А цей хлопчик може собі сам заробити грошей, хай пляшки здає чи макулатуру.

Хлопець намагався пояснити свій вчинок, мовляв, може, у хлопчика немає батьків чи ще якась ситуація, та дівчина все одно залишилася при своїй думці. Часом дивишся на пари та думаєш: “Як такі різні люди могли зійтися? Мабуть, кожен з них проходить якийсь для себе урок за допомогою цих стосунків.”

Я приніс їх замовлення та коли настала черга розраховуватися, хлопець сказав, щоб я розділив рахунок. Бачили б ви якими очима дивилася дівчина на свого хлопця, навіть мені стало страшно. Коли вона попросила пояснити причину такого вчинку, хлопець відповів її ж словами:

– Кожен може сам собі заробити грошей. Можеш пляшки наприклад піти здавати, якщо що.

Після цих слів хлопець заплатив за себе та пішов. А дівчина так і залишилась сидіти з розкритим ротом.

КІНЕЦЬ.