Ми проживали з батьками у трикімнатній квартирі. Вони працювали за кордоном після одруження, збирали кошти на квартиру, згодом народилися ми з братом. У нас дуже чудова квартира, у мене є власний балкон, брат теж має окрему кімнату. Батьки жили у вітальні.

Коли я почала зустрічатися з Назаром, то ще не знала, що саме за нього я вийду заміж. Ми зустрічалися два роки та несподівано для мене він зробив мені пропозицію. Назар з дуже багатої сім’ї та мені було дещо ніяково, коли ми почали планувати весілля. Мої батьки теж не бідні, але таких доходів, як батьки Назара, вони не мають.

Усі весільні витрати батьки Назара взяли на себе, мої батьки лише оплатили за наших гостей. Нам подарували дуже багато грошей на весілля, здебільшого гості нареченого дарували значні суми. Цих коштів вистачило на покупку двокімнатної квартири. Одразу після весілля ми поїхали у весільну подорож, яку нам теж оплатили батьки Назара.

Після повернення з весільної подорожі ми пішли дивитися на потенційне житло. Нам сподобалась одна квартира, в якій було дві кімнати. Ми оформили усі необхідні документи та стали готуватися до заселення в нашу нову квартиру. Перевезли туди наші речі та стали жити щасливим сімейним життям. Ми мріяли про велику сім’ю. Згодом народилася донечка, потім син. Коли народилася третя дитина, місця стало мало.

Батьки Назара подали нам ідею: помінятися з моїми батьками квартирами. Мовляв, для чого їм трикімнатна квартира, адже навіть якщо мій брат одружиться та приведе невістку, все одно одна кімната залишається вільна, а нам потрібно більше місця. А може таке бути, що брат захоже жити окремо, тоді вільних кімнат буде дві.

Батьки не згодні, адже вони стільки зусиль доклали до покупки цієї квартири, облаштували її, звикли до неї. Мені якось незручно наполягати на пропозиції обміну. Тим більше, що ми з чоловіком добре заробляємо та можемо дозволити собі покупку будинку.

Мені не хочеться псувати стосунки зі свекром та свекрухою та й батьків я теж розумію. Не знаю як мені правильно вчинити.

КІНЕЦЬ.