А більше ти нічоrо не хочеш. Ти знаєш, що в мене й так rрошей немає. А сама сuділа з дороrим телефоном, який коштував як чотири нових телевізорів.

 

Я працюю в будинку для людей похилого віку. Скільки душевних історій сталося за час моїх чергувань. Та ця бабуся мене вразила.

Лідія Петрівна потрапила до нас кілька років тому. З її слів як тільки дочка з зятем отримали від неї документи на квартиру, то одразу вказали їй її майбутнє місце мешкання. Старенька не жалілася на умови. Вона навпаки говорила, що все добре.

Але ж притулок є притулок. Хай навіть й золотими вікнами. Вона розуміла, що дочка її просто покинула. Й не помилилася. Та приходила лише на свята та й то не завжди. Навіть не телефонувала.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩