Своїх рідних батьків я не бачила. Я не хочу думати, що в житті у них все було чудово, а в дитбудиноk вони мене здали від небажання стати батьками. Напевно, мої батьки мали труднощі із забезпеченням сім’ї, і вони подумали, що в дитбудинkу мені буде краще. Ну, чи мене наро дила одинока мати, яка знала, що не впорається з моїм вихованням і з бо лем на серці.

Мої другі батьки довгий час не могли мати дітей, тож вони й знайшли мене. У новому будинку моє життя теж не вдалося. Незабаром після моєї появи в цьому будинку мій прийомний батько покинув нас із мамою.

Він сказав, що не може любити чужу дитину, тобто мене, і не збирається вкладатися в мене. Слідом за прийомним батьком мене кинула і прийомна мати, Я залишилася жити з бабусею. Вона була дуже суворою, але люблячою і дбайливою до мене. Бабуля замінила мені всіх.

Іноді через її суворість мені здавалося, що вона мене не любить, але насправді вона робила все для мене. Роки минали. Після школи я вступила до університету на інженера.

Там я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Моє життя склалося краще нікуди. Я працювала за улюбленою професією, доnомагала бабусі. Ми із чоловіком не поспішали з дітьми. Ми були молоді, і ми мали грандіозні плани на найближчі 2 роки життя. Все було б ідеальним, але тут з’явилася дочка моєї бабусі.

У мене просто язик не повертається назвати її мамою. Загалом, вона сказала, що її цивільний чоловік вигнав її з дому, і їй більше нема де жити, але бабуся її не впустила, а наказала йти туди, куди вона пішла 20 років тому.

КІНЕЦЬ.