У наш час молодь зовсім не цінує людей похилого віку. Для них люди похилого віку — нецікаві повільні люди, яким потрібно іноді гроші відправляти, щоб хоча б їжу їли, а так все добре, вони і без телевізора знайдуть собі заняття.

Ось тільки вони теж люди, вони стільки всього пережили, багато хорошого і поганого, і щоб виростити своїх дітей пройшли на багато жертв, а вони ось так віддячили. Все вище сказане добре описує нинішнє життя Тетяни Леонідівни.

У неї було три сини, вже багато онуків, вона встигла добре потоваришувати зі своїми невістками, і взагалі ні на кого зла вона не тримає, ось тільки байдуже, ні її діти, ні онуки, її відвідувати не поспішали. Іноді максимум подзвонять запитають, як справи, а так лише гроші на її картку відправляють і цим обмежуються.

На думку дітей, відправляти гроші – це і є турбота, але сама Тетяна готова заплатити за те, щоб хоча б на кілька годин влаштувати посиденьки всією родиною.

Ніхто не пам’ятав про Тетяну, ось вона і вирішила написати заповіт, адже і вік, і ставлення людей до неї говорять про те, що вже час і труну замовляти, і заповіт писати…

І все вже було підготовлено, тоді старший син дізнався про заповіту, і вирішив відвідати маму, щось давно вони не бачилися, ось тільки прийшовши до неї додому, і знайшовши її у своїй спальні, він зрозумів, що вже надто пізно…

КІНЕЦЬ.