В Раю пустують два місця: для ідеальної свекрухи та для ідеальної невістки…

Я ніколи не намагаюсь нікому догодити. Це наші мами не могли зробити й кроку без схвалення оточення та усе життя прожили в страху людського осуду.

Коли ми Орест знайомив мене зі своїми батьками, я уже була готова до того, що моя позиція може комусь не подобатись, але поводила себе ввічливо. Після того, що я пережила у себе вдома на Східній Україні, мені вже нічого не було страшно.

Відразу зрозуміла, що мамі Ореста я не сподобалась. Ну нічого страшного, я ж не 100 гривень, щоб усім подобатись. Ми одружились та стали проживати окремо.

А далі почалося найцікавіше. Мама Ореста почала навідуватися до нас без попередження, тобто приходила як до себе додому, та й поводила себе відповідно. Далі слідували в’їдливі коментарі з приводу того, що ми їмо та який у нас вдома порядок.

Її гнівило те, що у мене є й інші справи, крім того, як бігати навколо її сина та присвятити своє життя йому. Далі мова заходила за те, чому у нас досі немає дітей, а коли свекруха чула про те, що ми не хочемо з цим поспішати, то закочувала очі, примовляючи:

– Оце жінки егоїстичні зараз пішли, тільки про фігуру й думають, а потім буде вже пізно народжувати, я хочу здорових онуків!

На що Орест їй відповів:

– Ми вже маємо свою голову на плечах та знаємо, що робимо. Якби мене щось не влаштовувало, то я б не одружувався.

Свекруха замовкла, мовчки вийшла з нашого дому та більше ми з нею до цієї теми не поверталися. Мені було дуже приємно, що Орест став на нашу сторону та мені не довелося відстоювати свої права.

КІНЕЦЬ.