Раніше я вірив, що різниця в зарплатні не завадить побудувати сім’ю. Зараз моя думка різко змінилася. Наші з дружиною стосунки нагадують драматичний серіал.

Познайомився з Оксаною завдяки колишній дружині. Так, не дивуйтеся. Ми в гарних стосунках. Розійшлися спокійно, без скандалів та образ. Оксану мені гарно розрекламували. Описали її, як добру, щиру і ніжну жінку. Колишня наголосила, що Оксана не готова гаяти час на звичайні побачення. Вона – жінка серйозна. Шукає довготривалих стосунків для створення сім’ї. Я хотів того ж самого. Напевне, це рідкість для чоловіків в наш час.

Побачивши Оксану, я очманів. То була не просто успішна жінка, а бізневумен. Від неї пахло дорогими парфумами. З ніг до голови одягнена в бренди.

Оксана тримала в одній руці дорогий телефон, а в іншій – чашечку дешевої кави, яку я замовив. Дивився на неї і ніяковів. Оксана тримала декілька салонів краси, здавала приміщення в оренду, а ще проводила майстер класи на різні теми, пов’язані з красою. Я в тому всьому не надто розбирався, від чого ніяковів ще сильніше.

Чесно кажучи, поряд з такою жінкою я виглядав смішно. Простий електрик. Зарплатня не надто висока. Живописом я не цікавлюся, книг не читаю. Ні в чому високому не розбираюся, а будувати бізнес не вмію. Коротше, я повна протилежність Оксани. Вона ж, напрочуд, щось в мені побачила. Сказала, що зустріччю повністю задоволена і чекає наступного побачення.

Через рік ми зіграли весілля. Ще через півроку, Оксана завагітніла. Ми чекали на хлопчика. Ім’я вибирали разом. Зійшлися на Стасикові. В цілому, перші три роки були чудовими. Ми жили душа в душу. Я повністю розслабився і забув про гроші. Оксана ніколи мені не дорікала через малий заробіток. Вона чудово знала, що все зароблене я принесу додому. Ніде лишньої копійки не витрачу.

На жаль, настав момент, коли різниця в заробітку дала про себе знати. Я запідозрив Оксану у зраді. Дуже швидко зловив її на гарячому. Дружина не стала виправдовуватися. Вона зізналася, що з тим чоловіком бачилася декілька раз. Нічого серйозного не планувала. Хотіла лише розвіятися. Оксана пообіцяла більше не зраджувати. Я – дурник, повірив.

Пройшло якихось три тижні. Ситуація повторилася. І так, це коло замкнулося. Я ловив дружину на зраді. Вона вибачалася. Каялася. Я вірив. Прощав. І все починалося з початку…

До чого ж тут різниця в заробітку? Та от до чого. Я нічого не мав. Нічого не склав. На квартиру не заробив. Все належало дружині. Піти просто не було куди. В друзів не поживеш. Вони мають свої сім’ї. Орендувати житло важко, тим паче зараз. З такими цінами на нерухомість, я просто не маю вибору. Єдине що мені залишається, це бути з Оксаною та терпіти її зради.

Дружина чудово все розуміє. Вона трималася до останнього і тільки в ці важкі місяці почала показувати свою справжню натуру. Раніше, я б зміг піти. Матеріальні труднощі мене б точно не злякали. Було б важко. Довелося б економити, але то пусте. Найважче було б морально. Не дивлячись ні на що, я люблю Оксану і свого сина. Не уявляю, як жити без них, хоча в цій сім’ї мені не надто добре. Занадто принизливо для чоловіка, коли його дружина гуляє, а про це знають всі сусіди і постійно перемивають тобі кістки.

Весь двір вважає мене «підкаблучником». Друзі насміхаються та постійно жартують наді мною. Мама взагалі відмовилася зі мною спілкуватися, поки я одружений на Оксані. Сказала: «Розлучишся і одразу подзвониш!» Про обстановку на роботі я взагалі мовчу. Зі мною вітаються декілька чоловік. Більшість колег відмовляється навіть тиснути мені руку.

Так і живу. Чекаю на спокій, але він щось не настає. Єдина розрада – мій син.

КІНЕЦЬ.