Якщо ви вагаєтесь чи читати цю історію, то мужу запевнити вас, що вона того варта.

Мій батько завжди був дуже скупим. Не зважаючи на те, що грошей у нас завжди було вдосталь, він продовжував тяжко і наполегливо працювати, щоб мати ще більше. І ці гроші він цінував більше за все на світі.

Коли він захворів, то покликав мене до себе і сказав:

• Я скоро помру і у мене є до тебе одне прохання. Я хочу, щоб ти всім мої гроші поклала зі мною у труну, щоб на той світ я пішов із ними.

Він довго мене просив, тож зрештою у мене не залишилось іншого виходу, ніж погодитись.

Через пів року він помер. Ми влаштували йому достойні похорони. Зібралась уся його родина і найближчі друзі. Після завершення панахиди, я підійшла до могили і поклала туди усі його гроші, як і обіцяла.

Коли я вже йшла до машини, то мене наздогнала тітка, батькова сестра і запитала:

• Ти що дійсно виконала його прохання? Поховала всі його гроші із ним?
• Це була моя обіцянка. Він би не пробачив мені, якби я вчинила інакше.
• Але тих грошей вистачило б, щоб добре жити з десяток років. Хіба ж це розумно?
• Я вважаю, що так. Я взяла всі його статки, поклала на рахунок і виписала йому чек, який і лежить в труні. Він може скористатись ним у будь-який момент.

КІНЕЦЬ.