Катруся була звичайнісіньким дівчиськом з бідної родини та проживала у далекому селі. Коли закінчила дев’ять класів, то вирішила поступати до міста на навчання.

Дівчина досить довго вагалася, ким вона хоче бути. Її вибір полягав між двома професіями – бухгалтер і перукар. Так, перукар тому, що це легкі гроші. Ти майже не вчишся і за кілька місяців можеш вже працювати за заробляти.

А от бухгалтер – це велика праця, потрібно бути пильним і уважним. Старанно вчитися і на це потрібний досить довгий час.

Думала Катруся, думала і вирішила, що перукарем вона завжди встигне стати. Тому й пішла навчатися на бухгалтера. Пройшло три роки і дівчина завершила своє навчання. Вона влаштувалася на роботу.

Під час навчання Катруся познайомилася з хорошим хлопцем, який був на кілька років старшим за неї. Вони зустрічалися, а згодом вирішили одружитися. Саме тому, на роботі Катруся попрацювала не довго. Близько року, півтори.

Молода пара оселилася жити у чоловіка. Він проживав із батьками у великій чотирьохкімнатній квартирі та був єдиною дитиною. Тому місця вистачило усім.
Катя, як ще зовсім юна невістка намагалася усіма силами догодити вимогливій свекрусі. Та старій все було не так. То дівчина довго купається, то борщ у неї пересолений, то ліжко криво заправлене. Одним словом, свекруха усюди шукала мінуси.

Катруся просила чоловіка поїхати жити у її село, або ж знімати окрему квартиру – та Петро постійно знаходив відмовки. Так і минуло чотири роки. У пари народилися дітки – старшенький синок, та молодша донечка.

Свекруха наче перестала вже настільки «дресирувати» невістку, можливо змилувалася. А можливо, просто її увага переключилася на онуків. А бідолашне дівча все працювало по дому, прибирало, готувало їсти, та ще й діток гляділо.

От і молодшій донечці виповнилося три роки і настав час повертатися до роботи. Не все ж життя сидіти вдома з дітьми та й своїх грошей не мати. За кожну покупку повинна була Катя відчитувати то чоловіку, то його мамі. Хіба ж це життя? – Справжня мука!

Почала Катруся шукати собі роботу. Звичайно ж без досвіду її не хотіли нікуди брати, ще й з двома дітьми. Та ось їй таки пощастило.

Вона влаштувала у нову компанію, яка співпрацювала з іноземними інвесторами. Керівник мав бачення, що всі повинні бути без досвіду роботи, щоб працювали у тій манері, яка йому до вподоби.

Їхня компанія стрімко росла і розвивалася. Дівчина була щаслива. Адже нарешті вона змогла вирватися з рутини і свекрухиних рук.

Її щастя тривало не довго. Свекруха вирішила, що у Катрусі роман з її начальником. Кілька разів директор привозив жінку додому, коли їхні переговори тривали довго. А бухгалтер конче повинен на них бути, щоб прикинути бюджет прибутку та витрат і сказати свою думку щодо пропозиції.

Того ж дня свекруха надоумила сина і, коли Катруся повернулася додому – її речі стояли на порозі, одразу за вхідними дверима. Її просто вигнали на вулицю. Та й якби лише її. Дітей також. Свекруха сказала, що це діти не від її сина, а нагуляні.

От-такої! Катруся заходилася слізьми. Ніч, і вона сама з дітьми на вулиці. Переночували вони в офісі. Наступного дня, директор допоміг дівчині знайти житло і перевезти дітей та речі.

А ще через деякий час вона взагалі дякувала долі, що життя склалося саме так. Адже зараз вона вільна і щаслива. І більше не чує повчань та невдоволення свекрухи. Та й діти ростуть в спокої, а не у вічних скандалах.

КІНЕЦЬ.