Моя дочка стала мені скаржитися, що ми з дідом більше уваги приділяємо тільки її старшій дитині Міші, а не молодшій Лері. Ми з чоловіком вважаємо, що робимо все правильно і зараз розповім, чому. Коли дочка з зятем дізналися про те, що у них буде хлопчик, то вони пораділи, але не так, як ми всі чекали.

Воно і зрозуміло, адже обидва просто мріяли про доньку. Підготовка до появи Міші була похмурою. Доньці було абсолютно все одно, як буде виглядати дитяче ліжечко, їм хтось його віддав, коляска теж була використана. Одяг для хлопчика купувала я з чоловіком, бо доньці було все одно. Зате, коли донька і зять дізналися, що у неї друга вагітність і вона чекає доньку, то тут почалися справжні клопоти.

Вони повністю облаштували дитячу під стиль принцеси, купили всю нові меблі в тих тонах, які донька сама вибирала. Міша давно мріяв про ліжечко-машинку, але його батькам здалося це непотрібною витратою, адже зараз потрібно зосередитися на тому, щоб у новонаро дженої Лери були королівські умови.

Як тільки Лера нар одилася, Міша став буквально жити у нас з дідом Донька казала, що їй важко справлятися з двома дітьми, тому онук завжди був з нами. У перший клас його повели ми з дідом. На Новий рік батьки подарували однорічній Лері дорогущий будиночок для ляльок,

а Мишку дешевий конструктор, який смердів пластмасою. Ми з чоловіком вирішили, що самі будемо приділяти онукові ту увагу, яку йому не вистачає від батьків. Купуємо йому його улюблені іграшки, разом робимо домашнє завдання по школі, ходимо на всі екскурсії.

Ми тричі вже їздили з Мішею на море. А донька стала кричати, мовляв з онуком поїхали, а внучку забули. Хоч вона з чоловіком їздила на море саме з Лерой, без Міші. Ми з чоловіком вважаємо, що поступаємо правильно.

КІНЕЦЬ.