Ірина прокинулася пізно. Вона скочила з ліжка і навстіж відчинила вікно. Вона прийняла душ, а потім зробила собі смачної кави. – Треба приготувати сьогодні щось незвичайне! – вирішила Ірина. – Те, що Денис найбільше любить. Ірина дістала курку і почистила картоплю. Вона увімкнула духовку, поставила курку, гарно розклала овочі, посипала приправою і залишила запікатися. Сьогодні ж річниця їхнього весілля! Цікаво, що приготував чоловік для неї? В очікуванні якогось дива вона дістала телефон. Там на неї чекало несподіване повідомлення

 

Ірина мовчки дивилася на Дениса.

Вона розмішувала чай, голосно стукаючи ложкою по краях чашки. Її очі були дуже сумні.

Звук ставав дедалі гучнішим і першим не витримав Денис.

Він швидко зупинив її. Дівчина жбурнула ложку на стіл.

-Ти що зовсім, чи що? Отямся! Ніхто не винен, що так все відбувається. Потрібно жити далі.

-Як жити? Для чого? – голосно крикнула Ірина.

Денис нервово відчинив кватирку.

-Давай поговоримо нормально, без сцен – холодно сказав Денис.

-Про що? Що ти хочеш від мене почути?

-Два роки ми з тобою намагаємося завести дитину. Все марно.

-Ну чому ж? Адже кажуть шанс є, треба більше старатися.

-Куди більше? Ти останні півроку зовсім життя мені не даєш.

Я хочу відпочивати, їсти, насолоджуватися життям. Я друзів останній раз рік тому бачив і то випадково. Ти контролюєш мене кожну хвилину, постіль, душ, знову постіль. Я втомився! – сказав чоловік.

Роздратування наростало, Ірина нервувала, не знаючи що відповісти.

-Значить так, сьогодні я йду відпочивати у боулінг із Дмитром. Мені треба взяти паузу і розслабитися. Буду пізно.

Він голосно гримнув дверима і пішов, залишивши її одну, наодинці з сумними думками.

Ірина набрала номер мами, подруг у неї не було. Всі найбільші таємниці вона довіряла тільки їй, мамі.

Після годинної розмови вона так і не вирішила, що робити далі. Претензії чоловіка були цілком обґрунтовані, відчуваючи провину, їй хотілося розслабитись. Хотілося щоб хтось прийшов і дав знак, як жити далі.

Її думки зупинив ніжний дзвіночок – отримано нове повідомлення.

Хтось запрошував її в кіно. Ірина хотіла подивитися профіль співрозмовника, але фото не було.

-Жартує хтось, – сказала вона засмучено.

Сподівалася, що чоловік схаменувся і придумав романтичне побачення, щоб налагодити стосунки і спробувати все з новими силами.
-Хто ти? – написала вона.

-Я – твоя доля! – прийшла відповідь.

-Що за нісенітниці, дайте мені спокій, я одружена!

-Я знаю, – прийшло повідомлення. Чому не хочеш сходити у кіно зі мною?

-Я не стану зраджувати чоловікові, навіть просто сходити в кіно – для мене вважається зрадою. Так зрозуміло?

-Та цілком. Він тебе образив?

-Яка вам різниця? Це наші стосунки і вас вони не стосуються.

-Ти ж зараз одна, ходімо зі мною, що ти втрачаєш?

-Звідки ти знаєш?

-Просто знаю і все. Одягайся, я заїду за тобою, рівно о сьомій…

…Ірина нічого не відповіла, вважаючи, що це хтось жартує. Але щось не давало їй спокою. Звідки цей невідомий стільки знає про неї.

А хоча, чому б їй теж не розвіятися, напевно, Денис не тільки з другом пішов, а й прихопив пару подружок зі старої компанії. Щоб розбавити чоловічий колектив коротенькими спідницями і сміхом цих пустушок…

Вона натиснула червону кнопку й увімкнула музичний канал по телевізору. Час застиг, кожна секунда ставала нестерпною, довгою…

-Ай, будь що буде! – вирішила вона і відповіла співрозмовнику:

-Добре, чекаю.

Вона додала гучності і поспішила у ванну. Треба привести себе в порядок. Тепер вона більше схожа на стару тітку, а не на привабливу дівчину…

…Ідея завагітніти настільки була сильною, що Ірина повністю поринула в неї. Звільнилася з роботи ще півроку тому. Чимало читала на жіночих форумах, що робота шкодить зачаттю здорової дитини.

Почала готувати тільки корисну їжу. Дениса це дратувало, але потім він звик.

Читала, як зацікавити чоловіка. Купувала гарну білизну та пеньюари. Шафа була повна від усіх цих марних нісенітниць.

Не допомагало нічого, два роки було проведено марно…

…Вона зробила гарний макіяж, уклала волосся. Відкрила шафу у пошуках чогось пристойного. Вибрала легку сатинову сукню в білий горошок. Вона чудово виглядала на її стрункій фігурі.
Була вже сьома. Вона вперто дивилася у вікно, сподіваючись на якесь диво.

Раптом під’їхала машина – це було таксі. Ніхто не вийшов. Дзвіночок розрядив тишу приємним звуком.

-Виходь. Я чекатиму тебе біля кінотеатру. Таксі для тебе.

Ірина взяла маленький клатч, хитро підморгнула в дзеркало своєму чарівному личку. Вибрала шикарні, білі туфельки з червоними застібками і вийшла з будинку.

Таксист їхав мовчки, у салоні грала класична музика. Ірина нервувала і вже хотіла скасувати подорож, коли вони під’їхали до кінотеатру. Але було надто пізно.

Вона простягла купюру, та чоловік відмовився брати з неї гроші.

-Замовлення вже оплачено, дякую за поїздку. Всього найкращого!

Здивовано подивившись на машину, що віддаляється, вона застигла, не знаючи куди йти і що робити далі.

Раптом пролунав дзвіночок. Ірина відкрила сумочку й дістала телефон. Там на неї чекало нове повідомлення від невідомого.

Ірина відкрила повідомлення, сподіваючись вирахувати невідомого шанувальника.
-Ти молодець, все правильно зробила. Я чекаю на тебе всередині. Ось твій квиток.

Дівчина вагалася, але їй так хотілося розкрити цю таємницю. Чому він не зустрів її?

-Ні, треба розставити всі крапки над “і”, прямо тут і зараз. Звідки він стільки знає про неї.

З твердою впевненістю вона сміливо переступила поріг кінотеатру.

У холі було прохолодно, у віконці “каса” сиділа дівчина приємної зовнішності. Вона перевірила квиток і сказала:

-Дівчино, поспішайте. Фільм почнеться через кілька хвилин, а білетер піде. Вам у червону залу, прямо і праворуч – вона махнула рукою в потрібному напрямку.

Ірина несміливо підійшла до входу в залу, квиток, здавалося, чекає тільки на неї. У темряві вона ледь знайшла потрібний ряд. На екрані з’явилися рекламні ролики, що віщувало швидкий початок фільму.

Вона пройшла на своє місце. Поруч нікого не виявилося, більше того, весь ряд був порожній.

Що за жарти?

Дівчина озирнулася на всі боки, намагаючись знайти хоч якусь зачіпку, але все було марно.
Засмучена, вона звернула увагу на екран. Та ну?! Цього не може бути!

Ірина місяць намагалася затягнути Дениса на цю мелодраму. Вона так хотіла її подивитись, але чоловік весь час знаходив якісь відмовки, одній йти не хотілося.

Вона повністю поринула у кіно. Мобільник приємно завібрував.

-Я вгадав?

-Де ти? Чому тебе немає?

-Я тут. Просто не хочу відволікати тебе. Насолоджуйся, увечері тебе чекає сюрприз.

Дівчина ще раз подивилася на всі боки, але знайомих людей не побачила. Розслабилася і поринула у фільм цілком і повністю, з думками, що закінчиться сеанс і тоді вона його знайде.

Світло увімкнулося, народ пішов на вихід. Ідея провалилася, зрозуміти хто і де було неможливо.

Вона увімкнула звук і чекала на нові повідомлення.

-Сподобалося? Михайло тебе проведе, моя красуня. Ти сьогодні чудово виглядаєш!

-Який ще Михайло? Ти що зовсім?
Несподівано хтось у костюмі великого білого ведмедя взяв її за руку і повів за собою. Аніматор поводився безпардонно. Хлопець не хотів визнавати, хто його найняв.

-Жіночко, ви що? Він мені паспорт не показував. Дав грошей та фото, сказав провести до машини. Решту я не знаю.

Ірина слухняно сіла в таксі. Після такого драйву, їй хотілося тільки одного, скоріше повернутися додому і більше не згадувати про цього дивака.

Він вгадував її бажання, машина зупинилася біля рідного під’їзду. Ірина швидко накинула темно-сірий жакет і вискочила з авто.

Водій поспішив за нею.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩