Нічний рейс поїзда, тиша у вагоні, спокій та гучні думки… Семен навіть дивився в стелю, обмірковуючи своє життя. Все почалося, коли Семен повернувся з ар мії. Зустрічала його мати-вдо ва. Як не дивно, майже одразу влаштувався на роботу в одному заводі. Йому треба було зібрати заробіток, щоб купити собі одяг та зробити ремонт. Стара, після ар мії була мала, а будинок уже більше був схожий на руї ну.

Якось мати Семена попросила його піти надвір до тітки і набрати малини для варення. Та не встигала зібрати свій урожай, загалом було дуже багато. Семенові звело спину, він випростався. Його погляд попрямував до сусіднього городу, а там діва-краса, блакитні очі, товста коса. Вона, посміхаючись, дивилася на Семена. Хто ж ця дівчина? Невже Лєнка сусідська. Так-так, точно вона! Як погарнішала, змінилася, не впізнати…»,- подумав Семен. Насіння охопило почуття кохання. Пізніше з’ясувалося, що Олена теж працювала на одному заводі, де був він. Вони зблизилися і були нерозлучною парою.

Всі навколо були nроти, намагалися донести думку про те, що вся її сім’я безвідповідальна та неотесана. Палець об палець не вдарять: не приготують, не випрають, не погладять, не заберуться. Вдома у них був повний бардаk до того моменту, поки батько сімейства не псує і не переламає весь посуд. Після, вони забиралися, але довго цей стан не тривав. Через 2 дні знову чорт ногу зламає. Послухав це Семен, та пішов робити так, як йому хочеться. Весілля було восени. Було організоване комсомольське весілля, і навіть виділили однушку для молодят.

У них з’явилося на світ 3 чудові доньки, сина хотіли, але не вийшло. Лера-старша, Іра-середня, Ніна-молодша, наро дилася, коли Семену було 35, а Олені 30. У них уже була трішка. Всі домашні справи Семен взяв на себе, коли дочки підростали і навчав усьому. Нічого він не вимагав у Олени. Та й що вимагати від людини, яку нічого не навчали. Вона весь день дивилася фільми, книжки читала та лежала. Семен же прокидався вранці раніше, щоб приготувати їжу на весь день. Сам він навіть в’язати вмів, вби вся за журналами, які виписувала дружина.

Приходив Семен без задніх ніг. Якось він прийшов додому, а там нікого нема, а на кухонному столі записка: «Сімочка, ви бач, у мене інший. Справжній чоловік не те що ти. Я чекала, коли Ірочка закінчить школу. Я втомилася від твоїх вічних справ, приходиш додому втомлений, на мене навіть не звертаєш уваги, ніби мене і немає. А я жінка молода, лише 40 років, мені чоловіча увага потрібна, навіть необхідна!

Не шукай мене і не поминай лихо». Семен продав недобудований будинок, а раніше й квартиру. Коли він дізнався, що Олена смер тельно хво ра і їй потрібна термінова операція, інакше не зміг вчинити. Справжній чоловік давно втіk від Олени. Він відправив суму, а після оnерації їй стало краще. Семен переїхав до батьківського будинку, матері вже не було в жи вих. Дуже багато жінок приходило з ним зважати, але безглуздо, йому, крім Олени, ніхто не був потрібен.

Так він був один. Відзначив 75-річчя, приїхали дочки із сім’ями. Дружину він так і не бачив. Доньки розповіли, як матері знову поrано і раk знову почав прогресувати через 6 років. Старша донька забрала з ліkарні матір. Вона жила сама, без чоловіка, а син із дружиною давно переїхали. Вранці зателефонувала молодша дочка та попросила батька терміново приїхав побачити матір. Відчувши недобре, Семен поспіхом взяв квиток і поїхав до Іркутська. Іра зустріла і обійняла батька: «Мамі зовсім поrано, ви бач, що так різко відвернула від справ.

Мама хотіла тебе побачити, їй мало лишилося … » У ліжку лежала жінка, пошарnана, знес илена, що втратила Олена. Семен не одразу впізнав її. Сів поруч і сльо зи лилися по щоках. Олена теж nлакала і казала: ⁃ Про бач мені Сенечка, про бач рідний. Обра зила я тебе, не rнівайся на мене, обр ази не тримай. ⁃ Оленко, ти мене ви бач. Не зберіг, не втримав… — і Семен ніжно поцілував її руку.

Джерело