30 Років Я Намаrалася Знайти Свого Батька, А Коли Я Врешті-Решт Знайшла Йоrо, То Дізналася Те, Що Від Мене Так Довго npuховувалu

 

Мені тридцять років. Мама мене виростила одна. Батька не знала, як ніби його ніколи і не було. Мама не відповідала ні на які мої питання про нього. І до семи років я зрозуміла, що не має сенсу більше питати. Нехай все залишиться так як є. Я дорослішала, і спостерігала за тим, як мої подруги одна за іншою знаходять своїх батьків, влаштовують зустрічі з ними.

Багато хто досі спілкується, йдуть пити чай, вечеряють разом, на вихідних проводять час разом, навіть доnомагають один одному фі нансово. І ось я подумала, чим же я гірше них?

Може у мене теж вийде налагодити відносини з батьком. Я постараюся зрозуміти і пробачити його. А для цього спочатку потрібно було його знайти. І ось одного разу, коли мами не було вдома, я порилася у неї в документах і знайшла його дані. З їх доnомогою в інтернеті знайшла якусь адресу.

Вирішила поїхати туди, сподіваючись, що він там і живе. Довго стояла під дверима, не наважувалася стукати. Подзвонила подругам, набралася духом і постукала. Відкрила якась жінка, з незадоволеним обличчям і запитала з грубим тоном: — Чого хотіла? І я як дура все розповіла їй. Вона сказала, що батько рідко з’являється там, і взагалі, він мені не батько, і зачинила двері.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩