Коли свекруха приходить до нас, діти відразу кидаються до неї і починають шукати у неї в сумці всякі шкідливі солодощі. Щасливі мої діти дістають те, що їм потрібно, і біжать в свою кімнату їсти. Свекруха посміхається і просить мене зробити каву. Я в ці моменти дуже злюся, але не подаю виду.

Цього разу я просто зробила каву і подала на стіл безе і пиріжки з вишнею, які тільки вийняла з духовки. Свекруха обурено сказала, що їсти їх не буде. Я прекрасно знаю, що вона не мріяла про таку невістку.

Я звичайна дівчина, з маленького міста. На момент нашого знайомства у неї була завидна панянка на прикметі, у якої у власності була трикімнатна квартира в центрі. Але мій хлопець не захотів з нею свататися. З тих пір свекруха моя всіляко критикувала мої домашні частування, та й в цілому-все.

Для неї більш шkідливі мої домашні пиріжки, ніж куплені нею чіпси. Одного разу, коли чоловік повернувся з роботи і почав з великим апетитом їсти млинці з червоною рибою, сказав, яка я хороша господиня.

— Хороша! Ти подивися на неї-ні в одні штани не влазить, — сказала свекруха. У нас, виявляється, немає ніякої культури їжі, ми тільки вміємо обжиратися. Тоді втрутився в розмову мій чоловік. Я сходила в кімнату дітей, відібрала у них бургери і сказала свекрусі наступного разу приносити фрукти, а не фаст-фуд і чіпси.

Вона примудрилася почати опитування, що люблять діти найбільше. Мовляв, хотіла дізнатися безпосередньо у них. Мій чоловік зупинив її, сказав, що я їхня мати, і тільки я маю право вирішувати, як і чим дітям харчуватися. Потім додав, що якщо вона хоче бачитися з онуками, то повинна прислухатися тільки до мене.

КІНЕЦЬ.