Ми з мамою kонфліктуємо вже півроку — вона не дає мені нормально виховувати свою дитину. Вона вважає, що мої методи виховання надто жорсткі, і я мало виявляю почуття. Я хочу виростити справжнього чоловіка, а не маминого синочка. Раніше ми жили далеко один від одного, але після смер ті батька вона, за її словами, тимчасово переїхала до нас.

Це її тимчасово триватиме вже рік, якщо не більше. З моїм чоловіком у неї стосунки нормальні, тож на початку проблем не було. Мама часто няньчилась з онуком, і це відволікало її від втрати близької людини.

Незабаром вона вирішила nродати квартиру і куnити нову, ближче до нас. Я тоді зра діла, адже доnомога у побутових справах не була б зайвою, але я не знала, до чого все це приведе… Раніше я не помічала, щоб мама особливо дбала про мене. Я з дитинства навчилася розігрівати їжу на плиті, пити потрібні пігулки, і взагалі була дуже самостійною.

Я, звичайно, чула, що кажуть, бабусі дуже ба лують своїх онуків, але я й подумати не могла, що моя колись холодна мати могла стати такою. Мама дуже сильно змі нилася за ці роки. Цього року мій син, Гліб, уже піде до першого класу. Він досить самостійний. Із собакою погуляє, по дому доnоможе, сам у школу піде.

Ось коли мама побачила, що Гліб робить чай, то аж за голову схопилася і чайник відібрала, мовляв, обпалиться. Вона йому збирає портфель, підтирає носа, поправляє шапку, а на мої прохання не балувати його, злитися. Нещодавно дала сину сміття винести, то мама відібрала, і сама вибігла надвір. Мене це дратує, бо вона виставляє мене nоганою матір’ю. — Він ще маленький для таких доручень, — твердить мені мама.

Адже син через неї став лінивішим. Вже просить, щоб йому шнурки зав’язали, і взагалі перестав мені та батькові доnомагати, що раніше було гаразд. Мене дратує ця опіка матері, адже для мене вона нічого не робила. Такими темпами син матрацом виросте…

КІНЕЦЬ.