Якось моя свекруха зазирнула саме у той момент, коли ми з сином обговорювали його кишенькові витра ти. Він просив у мене rрошей на 2 квітки в кіно, тому що в одній групі з ними мала бути його дівчина, і, звичайно, син збирався платити за 2. Я дала йому 400 rривень. Так, багато, але смороду збиралися гуляти цього дня.

Я знала, що Сін rроші на вітер не кидає. Він витратив би стільки, скільки потрібно, а якби й залишилося, він повернувши Бі їх мені. Свекруха косо подивилася на мене, але я не звернула на це уваги. Просто врахуйте цей факт. У чоловіка є сестра, Аріна. Вона на 3 роки молодша за мене, але живе з мамою.

Я з нею знайома вже 14 років, власне, відколи ми з чоловіком разом. Знаєте, Аріна з тих, хто каже, що в особистому житті не щастить і нікуди не виходить, ні з ким не знайомиться і всіх відшиває. У зв’язку із цим улюблена тема свекрухи-переїзд Аріні.

Смороду образві чомусь вважають, що живи Аріна одна, у неї з’явитися прислівників. Сама зовиця ніколи ні про що не просила, її все влаштовувало, але свекруха постійно просила поцікавитися у друзів, ніхто випадково безкоштовно не здає квартиру, ну, доглянути за нею, поки господарів немає, наприклад.

Якось свекруха зателефонувала мені і сказала, що нам треба серйозно поговорити. Коли вона прийшла до нас, і я побачила торт у її руках, я вже зрозуміла, що розмова буде не з легких, бо вона навіть на свята не приносила гостинці. Свекруха розповіла, що Аріна вже 2 роки зустрічається з одним хлопцем і вони планують зірки весілля, тобто через 5 місяців.

По-перше, я була в աоці, що Аріна мала чоловіка, і вона нам нічого про нього не розповідала, а по-друге, я не розуміла, яке відношення до цього маємо ми з чоловіком. — Твій син уже розповів, що маєте rроші. Нам потрібна дешева квартира.

Aле з євроремонтом та ближче до центру. І так, як подарунок на весілля від вас потрібно 1,5 млн руб лів. Відмова не приймається, як інший подарунок. Це весілля єдиної сестри Дениса. Подарунок має бути гідним. — Мабуть, ви отримали неправдиву інформацію, — кажу я, стоячи в передпокої, бо свекруха ще тільки черевики знімала, — у нас немає ні таких rрошей, ні друkарки для них.

— Ага, ні… — каже, — я ж бачила які кишенькові ти синові даєш. Машинки може і ні, але це не прохання, а вимога, яка має бути виконана, — сказала вона, забрала торт і пішла, грюкнувши дверима. Потім ми вже разом із чоловіком, свекрухою, золовкою та її нареченим обговорили це питання ще раз.

Було ухвалено рішення не йти на урочистість, бо від нас чекали лише один подарунок, а без подарунка ми б не пішли. Думаю, не має сенсу сказати, як змінилися наші стосунки зі свекрухою та її донькою, але скажу, що квартиру ми все ж таки купили. Щоправда, для нашого сіна, та купили.

КІНЕЦЬ.