Подруга моєї матері жила у селі і щодня старанно працювала для своїх дітей. Діти жили у місті, і вона допомагала їм з усім, чим могла. Вона мала корову і продавала молоко. Усі ці гроші відправляла дітям, щоби погасили іпотеку квартири. Якось вона почула дивний звук із сараю. Зазирнула усередину, там нікого не було. Коли вийшла, то побачила, що відра нема. Закрила очі і ще раз розплющила, а відра і справді не було.

Покликала чоловіка, і чоловік також не знайшов відра. Чоловік був дуже похмурим і буркотливим старим. Йому завжди було всього мало. Він ніколи жодного лагідного слова не сказав дружині і завжди тільки бурчав. Жінка привела nоліцейського, щоб той дізнався у сусідів про втрату відра.

Ніхто із сусідів відро не бачив. Поліцейський запропонував оглянути її двір. Вона погодилася, незважаючи на те, що вже там все рознюхала, але нічого підозрілого не побачила. Жінка показала місце, де вона зберігає свої відра. На її подив, відро стояло на місці.

Поліцейський порадив їй сходити до ліkаря. Вона на хвилину задумалася, може, справді з нею щось не так? Вирішила вона огірочки посолити, їх дуже любили. Приготувала таз, щоб огірки помити. Знімає рушник, а там нічого нема. Пішла перевіряти яблука. Вчора чоловік зібрав два кошики яблук.

Бачить, що один кошик повний, а інший зовсім порожній. Тут їй стає дуже погано, вона починає nлакати. Вирішила заглянути до магазину, щоби купити цукор. Сусідка простягла їй яблуко. Відкусивши вона зрозуміла, що це її яблука. Виявляється, чоловік продав яблука, молоко продав також і купив за ці гроші випивку. Отакий у неї жа хливий чоловік.

Джерело