З Оленкою ми познайомились ще за університетських часів. Тоді зрозуміли, що подобаємось один одному та почали зустрічатись. А коли отримали дипломи бакалаврів, то і під вінець пішли.

Після весілля мої батьки подарували нам квартиру. Відразу ми переїхали туди жити і я був щасливим, що не доведеться поневірятись по орендованих будинках. В наших стосунках все було добре, ми кохали один одного та постійно підтримували. Через півтора роки у нас народилась дитина. Тоді ми стали обирати хрещених батьків і я запропонував кандидатуру свого найкращого друга.

Лєна погодилась і сина ми похрестили. З того часу Назар став дуже частим гостем у нашому домі. Ми бачились майже кожних вихідних, а вже про якісь свята і взагалі мовчу.

Якось ми запросили всіх на святкування Дня народження нашого Давида. Тоді я вперше помітив, що Назар щось дуже люб’язно розказує моїй дружині, вони обоє сміються та сидять близько один до одного. Сцен влаштовувати я не став, бо нічого такого не сталося страшного, але тепер довіряти на сто відсотків цій парочці не міг, тому і взяв на перевірку телефон Олени поки вона мила посуд.

В першу чергу я відкрив одну відому соціальну мережу, знайшов сторінку кума, відкрив листування із ним та побачив те, що мене шокувало. Виявилось, спілкуються вони уже дуже давно. Бо скільки б я не гортав діалог, він все далі і далі завантажувавсь.

Так я і дізнався про те, що після роботи жінка часто ходила на зустрічі із хресним нашої дитини. Після побаченого я захотів відкрити очі на всю правду Олі, дружині Назара. Вона взяла телефон свого чоловіка, проте ніякого листування там не знайшла, він ретельно все підчистив.

Тоді я надіслав знімки екрану листування тої парочки Олі. Разом ми вже вирішили вивести зрадників на чисту воду. Коли ми зібрались всі разом і почали ставити питання, то обоє зізнались, що кохають один одного вже давно. Мене це дуже образило і розгнівало, але тримати біля себе не люблячу жінку я не хотів, тому відразу і подав на розлучення. Оля зробила те ж саме.

Тож Лєна та Назар стали проживати разом. Ми з Олею декілька разів зустрічались, аби залити горе, поспілкуватись, пошкодувати один одного і самі не зрозуміли, як стали більш ніж просто друзями. Зараз ми також живемо в одній квартирі і розуміємо, що та зрада зі сторони наших других половинок була лише подарунком долі.

Я нарешті зрозумів, що нічого в цьому світі не трапляється просто так. Тепер поряд зі мною жінка, яка робить мене надзвичайно щасливим.

КІНЕЦЬ.