Цей безсовіснuй придумав на ліску причепити купюру у 500 гривень, і як йшов хтось з вчителів – оnускав, як тільки людина намаrалася її вхопити – цей спритник підіймав з вікна другого поверху її. Так вчителі і скакали на сходах

Викликали тата Іванка до школи. Це вже втретє за цей місяць, і це тільки жовтень надворі, а що ж буде до кінця навчального року і уявити важкувато.

Прийшов батько до школи і одразу ж класний керівник направив його до кабінету директора. Видавалося, що розмова буде серйозною, оскільки попередні рази обходилося лише учительською.

– Доброго дня, батьку Івана Коваля. Ви вже повідомленні, чому ж сьогодні з вами зустрічаюся я, а не лише класний керівник? Син Вам щось розповідав? Якщо ні, так ось – у вашого сина надзвичайно погана поведінка і ми втомилися закривати на це очі, оскільки це переходить уже всі дозволені і не дозволені межі. Це ж скільки можна так над вчителями знущатися!

– Інго Петрівно, якщо це знову щодо того, що мій Іванко насипав в шкільні умивальники содових шипучок – то я вже минулого тижня перепрошував за таку його витівку.

– Ох, якби лише це. Ви мабуть, зовсім із своїм сином не спілкуєтеся. Не минає й дня, щоб цей зірвиголова не вигадав чогось нового і не утнув чергову капость. Вчора швидка допомога забрала трьох вчителів із переломами. Цей безсовісний придумав на прозору ліску причепити купюру у 500 гривень, і як йшов хтось з вчителів – опускав, як тільки людина намагалася її вхопити – цей спритник підіймав з вікна другого поверху її. Так вчителі і скакали на сходах, а потім падали і отримували травми і переломи. Ще й час такий підбирав, коли навкруги нікого не було, от тільки наші відеокамери його зафіксували. Чи Вам про це нічого не відомо?

– Ой, ну Іванко ж мій в цьому нічого поганого не бачив. Це ж лише жарти. Хіба тут видніється якесь зло? А вчителі самі винні, що думали, буцімто з неба ім гроші падають. Наївні і дурні.

– Та як ви смієте?! А про вчителя музики Іванко вам розповідав? Напевно, також – ні!

– Ні, не розповідав. Але з співами у нього все добре. Він в нас з двох років співучий малий. В чому річ?

– Річ в тому, що він почав розповідати вчительці з музики, що вона не в силі десять хвилин співати звук «А». Бідолага так співала, що їй щелепа заскочила. Так її із відкритим ротом і забрала швидка допомога. Тепер ще й операцію доведеться робити. Ви вважаєте це нормально? Чи знову скажете, що вчителі дурні?!

– Ну, а хіба мудрі? Це ж для чого було так довго співати, коли не вмієш? А на перший погляд доросла і розумна жінка, а повелася на дитячі провокації!

– Ну-ну. Так можливо Ви заміните вчителя музики, яка покалічена з легкої руки Вашого Іванка?. А Марія Олексіївна жінка не молода!

– Знаєте, в чому винен я і мій син, що ви понабирали некомпетентних і старих на роботу. Я віддаю щодня сина на науку, щоб його чомусь навчили. А тут лише він має вільний час для ігор. Це Ваше недопрацювання! Та й взагалі, я напишу на Вашу школу скаргу.

Це ж подумати тільки, у навчальному закладі нічого не вчать, хіба потурають витівкам дітей! Всього доброго!

КІНЕЦЬ.