З квартири nочали nроnадати речі. Одного разу nомітила, що кудись зник телевізор. Стала розглядати квартиру і виявила, що і маминих золотuх nрикрас немає і срібні nрибори зникли.

 

Мати п омерла, коли мені було шістнадцять. А батько пішов сім’ї ще тоді, коли я була надто малою, щоб якось на це зреагувати. Я залишилась не одна, у мене був ще й молодший брат, якому на той час було лише 11. Батько не хотів мати з нами нічого спільного, тож ми переїхали жити до дідуся. Йому вже було 80 років, тож це скоріше я про нього дбала, а не він про нас.

Я стала головною господинею у дому. Мені доводилось готувати, прати білизну, дбати про чистоту у домі і якось встигати навчатись, адже цього року я мала закінчувати школу. Після смерті матері, дідусь зовсім сумним став, постійно хворів і плакав. Брат мій теж страшенно сумував, тож змусити його робити уроки чи хоча б прогулятись на дворі було не можливо. Він постійно вередував і завдавав мені клопоту. Я ж вважала, що він це переросте, тож ніколи не сварила його і дозволяла займатись тим, чим він хотів.

Згодом ми продали квартиру дідуся і переїхали жити до батьківської, щоб отримати трохи грошей на життя. Я старалась розумно витрачати гроші, але з часом їх все меншало. Як тільки я завершила навчання, пішла до коледжу, навчатись на медсестру і паралельно влаштувалась на роботу, щоб мати змогу забезпечувати сім’ю. Мені було дуже важко.

Через два роки помер дідусь, тож опіку над молодшим братом взяла я. Ми не були більше нікому потрібні, тож залишилися вдвох. Родичі зрідка цікавились як у нас справи і нічим не допомагали, хоч деякі мали таку можливість. Брат підрісши став ще більш замкнутим і злим. Можливо, це я не приділяла йому достатньо уваги, але у мене і своїх турбот було вдосталь. Я просто не могла розірватись.

Я дуже багато працювала. Прагнула, щоб нам з братом нічого не бракувало, тож, мабуть, знехтувала його вихованням. Потім виявилось, що він сплутався із поганою компанією. Став курити, часто п ив, повертався додому далеко за північ. Я намагалась його напоумити, але він просто не хотів мене слухати.

А потім раптом все стало нормально. Я зраділа, що брат взявся за розум, почав менше п ити, та й з компанією хуліганів більше не водився. Я думала, що скоро почне мені допомагати, адже на той момент він уже був повнолітнім.

А потім я помітила, що він почав щось приховувати. Він ніколи не ділився зі мною своїм життям, але тепер зовсім став уникати. Ішов з дому ще коли я спала і повертався вже тоді, коли я готувалась до сну. Я почала хвилюватись.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩