Мені 32 роки, нормальна зовнішність та чудова робота, живу окремо від батьків і нікому не заважаю. Але всі чомусь мною незадоволені і не соромляться говорити і обурюватися щоразу, коли я приїжджаю до батьків у гості.

З батьками живе моя молодша сестра Даша, яка має чоловіка і дітей. Виявилось, що мої власні бажання не збігаються з думкою моїх рідних.

Справа в тому, що я досі незаміжня і дітей у мене немає. Постійне їхнє невдоволення мною виражається в обговоренні та критиці мого способу життя за кожної нашої зустрічі і часто навіть при сторонніх людях.

Батьки намагаються вказувати, що мені робити, не розуміючи, що я вже доросла, самостійна, а головне, ні від кого матеріально не залежна жінка, мене ображає таке їхнє ставлення та нерозуміння. Мама починає скаржитися, що їй вже набридло відповідати знайомим та родичам, чому я не вийшла заміж.

Сестра намагається донести яке це щастя мати сім’ю, дітей, не те, що я, самотня, забуваючи при цьому нещодавні розмови, як вона втомилася з дітьми, і що хтось із них знову застудився і чи не можу я посидіти з ними на вихідних, щоб вони могли з чоловіком кудись сходити, відволіктися.

При цьому Даша не хоче помічати, що у мене таких проблем немає, я вільна обирати, як і з ким, провести вихідні. І мене такий варіант влаштовує більше, ніж прокидатися рано-вранці від дитячого плачу і бігти на кухню готувати чоловікові сніданок.

Подруга називає мене егоїсткою, яка навіть кошеня не хоче завести, але благає взяти її собаку на час відпустки. Мені складно їм усім відмовляти, я змінюю свої плани, щоб допомогти і виходить, що якщо я не хочу мати своїх проблем, то маю жити чужими.

І це все так часто повторюється, і я помітила, що перетворююся на няньку, а моя квартира — на притулок для тварин. У мене це викликає бурю негативних емоцій та невдоволення втручанням у мій особистий простір, але сказати нічого не можу, боюся образити.

Сестра нещодавно натякнула, дізнавшись, що я збираюся у відпустку, взяти племінниць із собою, а вони за цей час зроблять у дитячій кімнаті ремонт. Те, що в мене можуть бути інші плани, Даша навіть не подумала і уявляю, скільки буде образ, якщо я відмовлю.

Вона не розуміє, як можна жити одній, а я не розумію, як можна виховувати дітей та перекладати турботу про них то на мене, то на батьків. Планували дітей – виховуйте!

КІНЕЦЬ.