Яна повернулася додому пізно. Вадим вже спав. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку чоловіка. – Напевно, у відрядження зібрався, – подумала Яна, і лягла спати. Вранці Вадим її розбудив. – Вставай, я хочу повідомити тобі приємну новину, – сказав він їй. Яночка знехотя підвелася. – Люба моя, я все вирішив. Більше тобі не потрібно готувати вечері, прати і прибирати. Це все в минулому, – з підозрілою усмішкою говорив Вадим. Яна здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

 

Яна повернулася додому пізно. Засиділися із подружками у ресторані. У коридорі вона запнулася об велику дорожню сумку Вадима. Треба буде влаштувати йому за цю сумку, поставив її посеред коридору, а якби я не втрималася б?

– Він, напевно, у відрядження зібрався, тільки чому сумка така велика? Може надовго? Добре, а то він мене вже добряче втомив своєю простотою, — подумала Яночка і лягла спати. Вадим вже десятий сон бачив.

Рано-вранці Вадим її розбудив.

Ну як рано? Загалом було 10 годин, але для Яни це така рань! Тим більше, сьогодні у нього вихідний, міг би сам довше поспати та її не турбувати.

– Вставай соня, я хочу повідомити тобі приємну новину, – сказав він їй.

Яночка знехотя підвелася з ліжка, накинула халатик, налила собі філіжанку кави і присіла до столу.

– Люба моя, я вирішив нарешті позбавити тебе своєї присутності. Я розумію, як тобі зі мною важко. Я тут випадково почув, як ти скаржилася подругам, що втомилася готувати вечері. Тепер ти зможеш не готувати свою коронну страву – спагетті, що злиплися з сиром. І пельмені із сосисками більше не треба буде купувати. Краса! – сказав Вадим.

– Мені зовсім не важко! Ти щось неправильно зрозумів, – схвильовано заперечила Яночка.

– Ми прожили з тобою 3 роки, не одружуючись, на щастя чи на нещастя? Весь цей час ти завжди була незадоволена мною. Я все роблю неправильно, принаймні, на твою думку.

Я не обіймаю пристойну посаду, як бойфренди твоїх подруг. Тобі соромно зі мною в люди вийти. Я всього лише робітник і, як ти одного разу висловилася, ми з тобою знаходимося на різних щаблях.

Звісно, ​​куди мені до тебе? Ти ж у нас школу закінчила без двійок на тверді трійки! Ти сама хоч одну книжку зі шкільної програми прочитала? – продовжував він.

– Ти що мене вирішив покинути? А ти подумав, як я житиму? – обурилася Яна.

– За нашу орендовану квартиру я заплатив за півроку вперед, я ж не виставляю тебе. Живи. Для початку може на роботу влаштуєшся?

Ах Так! Роботу ти вважаєш марною тратою часу, грошей заробляється мало, а стирчати на цій роботі треба цілий день.

А хто буде нашу однокімнатну квартиру утримувати в порядку? Готувати спагетті? Прати? Це ж така праця! А як же твої улюблені салони краси? На них точно часу не залишиться, – і Вадим з усмішкою подивився на неї.

Для продолжения статьи перейдите на следующую страницу в низу⇩