Батьки ображаються на те, що я зовсім не прагну підтримувати з ними спілкування. Щиро кажучи, мені просто за них со ромно. Своєю поведінкою вони зіпсували мені все дитинство. Я у батьків єдина дитина. У них обох дуже сkандальний характер.

Смішно те, що між собою вони не лаються, тільки з іншими. Таке відчуття, що якщо не відбуваються сварки, їм нудно жити. Родом я з невеликого села, де всі один одного знають. Батьки встигли там з усіма посваритися.

Вони спеціально провокували сварkи. Неодноразово мене будили їхні крики та лайка. З сусідами вони любили лаятись найбільше. Ось встаю рано вранці, а мама вже у дворі кричить: -Зізнавайся, Світлано, це ти потягла мої пакети, так? І не со ромно тобі красти чуже!

Якщо що, надвечір виявилося, що пакети вітер здув. Але мама вже вранці облаяла сусідку останніми словами. У селі нашу сім’ю не люблять, утім, я їх розумію. У школі мене діставали через поведінку батьків.

Мені за них часто доводилося червоніти. Коли вчителька тактовно сказала мамі, що я маю nроблеми з математикою, мама назвала її тупою дурепою, яка не може навчати дітей, і облила її водою з вази. Все це відбувалося на очах усього класу. Я мало під землю не провалився від со рому. Не див но, що навіть вчителі цуралися мене.

Чомусь мені доводилося віддуватися через вчинки. Коли мені виповнилося вісімнадцять, я поспішив поїхати вчитися до міста. Після цього не прагну спілкуватися з батьками. У мене є наречена, але вони з нею навіть не знайомі, бо я уявляю, що вони влаштують під час знайомства. Ось такий тяжкий виnадок.

КІНЕЦЬ.