Софія про зраду чоловіка дізналася того вечора, коли несподівано, не попередивши чоловіка повернулася додому. Софія працювала ліkарем у лікарні. Того дня колега попросила її помінятися змінами, і вона погодилася. Вона поспішала додому, хотіла зробити сюрприз чоловікові, але сюрприз схоже чекав її.

Відкривши двері в квартиру, вона почула голоси, один голос був голос чоловіка, а другий… Софія не вірила вухам, другий голос належав її кращій подрузі. Вони з Любою дружили з дитинства, були близькими подругами. Софія тихо вийшла з квартири. Дві дорогих людини, яким вона довіряла і любила, зрадили її. Ось чому він не хотів дітей, посилаючись на те, що треба поки пожити для себе. Вона повернулася до ліkарні і провела ніч у своєму кабінеті. Всю ніч вона не змогла заснути.

Вона прийняла рішення. Вранці написала заяву на відпустку і поїхала. Їй у спадок дістався будинок, вона поїхала в село, де її ніхто ніколи не знайде. Вона була в селі років десять тому, коли була жива її бабуся. Кілька тижнів їй знадобилося, щоб будинок привести в порядок. Її бабусю всі любили і поважали. І їй в пам’ять про бабусю все допомагали. Вона і не очікувала такого теплого прийому. А коли дізналися, що вона ліkар, то всі дуже зраділи.

У селі майже більше року не було ліkаря. Коли в районі дізналися про Софію, її запросили до районної ліkарні. Але вона відмовилася і попросила її призначити в селі ліkарем. Скоро в селі знову запрацювала амбулаторія. Одного вечора до неї постукали. Чоловік дуже просив йому допомогти, його дочка захворіла.

Він приїхав із сусіднього села, дізнавшись, що там працює хороший ліkар. Софія швидко зібралася і поїхала. У малятка не було матері, її не стало при пологах. Максим один ростив дочку, і дуже переживав за неї. Софія допомогла дівчинці, вона кілька днів не відходила від її ліжка, поки вона не стала одужувати. Через кілька місяців Максим зробив їй пропозицію, і вони одружилися.

Софія дуже полюбила малятко, кожен раз обіймаючи і цілуючи її, вона мріяла, що коли-небудь і свою рідну обійме. Минув рік. У неї була дружна сім’я, вона була щаслива, адже вона любила і була кохана. — Люба, я купив путівки, — сказав Максим, простягаючи їй конверт. — Милий, тільки ми поїдемо у відпустку не втрьох, а вчотирьох, — сказала вона посміхаючись.

КІНЕЦЬ.